Стара мати написала листа своїм дорослим дітям. Такого щирого, що до болю … Бережіть своїх матерів!
«Мої дорогі діти! Завтра ви приїдете до мене, бо в мене ювілей. Ви побачите, що я старію. Будь ласка, будьте терплячі та постарайтесь зрозуміти, через який етап життя я зараз проходжу…
Якщо я або ваш батько розповідатимемо вам те, що вже говорили рік тому, якщо ми повторюватимемо ті ж самі історії знову і знову, не перебивайте нас, роздратовано кажучи: «Ти це вже розповідала. Щойно». Просто послухайте. Будь ласка. Спробуйте згадати, як у дитинстві я читала вам ту ж казку раз за разом, поки ви не засинали.
Коли я кажу, що не хочу зараз приймати ванну, не зліться і не турбуйте мене. Краще згадайте, як вечорами після роботи я вмовляла вас прийняти душ, коли ви були малими. Ви ж теж його не дуже любили, чи не так?
Якщо я не розуміюся на нових технологіях, просто дайте мені час навчитися. І не дивіться на мене з подивом. Згадайте, як терпляче я вчила вас одягатися, розчісувати волосся, вирішувати щоденні життєві проблеми…
Настануть дні, коли ви все ясніше помічатимете, як я старію. Прошу вас, будьте терплячі. І спробуйте зрозуміти, через що я проходжу, намагаючись зрозуміти ваші гаджети і скайп…
Якщо я іноді гублю думку або не можу згадати, про що йдеться, дайте мені час. Не нервуйте і не проявляйте нетерпіння. Просто знайте: найголовніше для мене — бути поруч з вами. Ви завжди будете найважливішими в моєму серці…
Коли мої старі, втомлені ноги не дозволяють мені йти так само швидко, як ви, просто подайте мені руку і пристосуйте свій крок до мого. Я так само подавала вам руку, коли ви тільки вчилися ходити… І тоді я була щаслива!
Просто побудьте зі мною. Спробуйте зрозуміти мене. Дайте мені можливість дожити своє життя з любов’ю і теплом. Я ціную кожну хвилину, проведену з вами, і сприймаю її як дар.
З великою усмішкою та безмежною любов’ю закінчую цього листа. Просто хочу нагадати: я вас люблю, мої дорогі діти!»