Сім’я Андрія та Юлії святкувала п’ятиріччя їхньої доньки Аліни. Щаслива Аліна бігала з маленькими друзями, запрошеними на свято, а батьки милувалися своєю маленькою принцесою. Життя Андрія та Юлії можна було назвати безхмарним. Андрій був працьовитим чоловіком із села, сиротою, що втратив батьків в автокатастрофі. Юлія – дочка заможних, інтелігентних батьків, яким зять зовсім не подобався. Випадкова зустріч у дверях офісу, де працювала Юлія, а Андрій прийшов у пошуках роботи, стала для них початком історії. Погляди перетнулися, і немов іскра пройшла між ними – кохання з першого погляду.
Минали роки, і пристрасть згасла, розкривши різницю їхніх світів. Юлія почувалася у своїй стихії на світських заходах, а Андрій уникав їх і волів проводити час з донечкою. Згодом Юлія почала повертатися з гулянок уранці. У родині частішали сварки, а Аліна все це бачила, завжди налякана конфліктами. Вони розуміли, що розлучення – правильне рішення. Однак Андрій не міг залишити Аліну, хоч і розумів, що суд передасть її матері. Після суду Андрій прийшов попрощатися з донькою, але вона вчепилася йому в шию та просила не залишати її. Коли вони залишилися наодинці, він пошепки запитав, чи хоче вона піти з ним, і дівчинка кивнула. Андрій не пам’ятає, коли саме в голові з’явилася ідея викрасти дочку. Він підняв Аліну на руки, попросив мовчати і швидко вибіг із квартири. Довго біг, зупинив машину, виїхав за місто, пересів у іншу автівку і поїхав далі. Він не думав, куди їхати і на що житимуть, але повернення назад не було. Аліна притулилася до татової шиї й не відпускала.
Відсутність дочки Юлія виявила лише ввечері. Вона звернулася в поліцію, але там їй сказали, що дитину забрав рідний батько, і порадили владнати все мирно. Лише через три дні прийняли заяву про викрадення. Батьки Юлії постійно відвідували поліцію, намагаючись дізнатися про місце перебування внучки. Юлія, проте, недовго журилася: її розваги стали так затягувати, що з часом вона непомітно для себе підсіла на наркотики. Батьки, помітивши її дивну поведінку, намагалися врятувати, але було вже пізно – її знайшли в одному зі скверів. Життя Юлії обірвалося раптово.
Андрій із Аліною тим часом оселилися в невеликому містечку, де він зняв квартиру і вже наступного дня знайшов роботу неподалік. Отримавши аванс, він зміг забезпечити їх найнеобхіднішим. Влаштувавши доньку в дитячий садок, Андрій почав налагоджувати нове життя. Про смерть Юлії він дізнався з новин і на мить пошкодував, що не був поряд, можливо, тоді все було б інакше. Згодом Аліна почала сумувати за бабусею та дідусем, хоча маму вона не згадувала. Тоді Андрій вирішив, що варто їх відвідати, адже старим теж непросто жити на самоті. Взявши відпустку, він поїхав із дочкою до її дідусів.
Зустріч була емоційною – сльози, радість, образи через тривалу відсутність внучки. Батьки Юлії навіть заявили, що не відпустять Аліну, але коли дівчинка вигукнула, що не залишиться без тата, їхній запал трохи вщух. Після розмови вирішили, що Аліна та Андрій залишаться жити з батьками Юлії. Минув деякий час, і бабуся з дідусем побачили, яким турботливим і добрим чоловіком є Андрій. Тепер у домі все вирішувалося з його участю, і вони зрозуміли, що якби раніше розпізнали його як добру людину, можливо, їхня донька досі була б жива.