Марина розлучається вже втретє. Вона була впевнена, що їй постійно трапляються невдахи. У неї від кожного чоловіка залишилася по одній доньці, але ті платять їй дуже невеликі аліменти. Вона живе зі своїми дітьми в будинку матері, і всі вони виживають на її пенсію. Мати Марини виховувала її одна, оскільки батько пішов, коли їй було лише три роки. Зарплати матері вистачало лише на найпростіші речі, часто на макарони. Іноді Марина думала, що якби батько був з ними, їм не довелося б так економити.
Марина була переконана, що її шлюб розпався через свекруху. Спочатку вони всі жили разом, і її чоловік віддавав мамі всі свої гроші. Але після народження дитини Марина переконала чоловіка переїхати жити до її матері. Він почав віддавати свою зарплату Марині, але вже за кілька днів гроші зникали.
Одного разу до них приїхала свекруха. Вона побачила, що син ходить у дірявих шкарпетках, а в домі майже нічого їсти. Влаштувала скандал. Чоловік підтримав свою матір, йому теж це все набридло. Він зібрав свої речі й поїхав. Вони розлучилися, але він завжди привозив продукти, щоб донька не голодувала.
Другий раз Марина була заміжня два роки, і у них теж народилася донька. Як і раніше, Марина сиділа вдома з дітьми, але зарплати чоловіка не вистачало. Вона звинувачувала його, а він жалівся, що вона не вміє вести господарство. Врешті-решт, все закінчилося зрадою, і він пішов до іншої.
Третій чоловік Марини був бізнесменом, і грошей у нього було достатньо. Він перевіз Марину з дітьми до себе. Він швидко зрозумів, що Марина не стане хорошою господинею, і взяв все на себе. Коли у них народилася дитина, Павло (так звали чоловіка) найняв домробітницю, щоб Марина могла займатися тільки дітьми.
Одного разу Павло рано повернувся з роботи і почув, як Марина розмовляє по телефону:
— Я більше не можу це терпіти. Все в нього за порядком, не можу його бачити, і взагалі не люблю. Терплю тільки тому, що не хочу повертатися до злиднів. Якби він давав нормальні гроші на дитину, я б пішла до матері. Подалі від нього.
— Терпіти не потрібно. Збирайся і йди до матері прямо сьогодні, — сказав Павло, увійшовши до кімнати.
— Добре, що почув. Будеш платити мені аліменти, і ми будемо нормально жити, — відповіла Марина.
Павло розлучився з нею, переписав свій бізнес на матір і влаштувався на низькооплачувану роботу. Він, як і перший чоловік Марини, привозив продукти для дитини і платив мінімальні аліменти. «Я ще доб’юся, щоб він платив більше. Мої діти не будуть їсти самі макарони. Якщо став батьком, то забезпечуй повністю,» — думала Марина.