Юлька була втомлена. Вона майже заснула, дивлячись крізь густі нарощені вії на хаос, що відбувався навколо. Одні гості вже танцювали зовсім не під музику, інші голосно сперечалися, намагаючись перекричати один одного, а деякі, як і вона, дрімали за столами. Корсет її весільної сукні нещадно тиснув, мереживо натирало шкіру, і вона лише мріяла, щоб усе швидше закінчилося. Пора було виносити торт, танцювати останній танець і йти спати.
Юлька оглянула гостей, шукаючи подругу Світлану та свого чоловіка Пашку, але їх не було видно. Пашка, напевно, знову зник, пішовши курити з друзями. Їй так хотілося додому, просто спати. Піднявшись зі стільця, вона повільно попрямувала на вулицю. Дорогою її зупинив маленький син тітки Ліди, вмовляючи потанцювати. Юлька неохоче покрутила його пару разів, поцілувала в голову і пішла далі.
Теплий серпневий вечір, повітря було задушливим, а сонце вже сховалося за обрій. Вона зупинилася на подвір’ї ресторану, зітхнувши від полегшення. У голові прокрутилася вся суєта останніх трьох місяців підготовки до весілля: вибір квітів, машин, запрошень, ресторану, гостей. Стільки грошей і зусиль, а тепер усе це добігає кінця.
За планом завтра всі охочі повинні були вирушити на кілька днів до будинку відпочинку, але вже з меншою кількістю гостей. Зненацька Юлька помітила свідка Кольку, і вирішила спитати в нього, де Пашка. Але його відповідь була невпевненою. Він не бачив Пашку й запинався, що викликало в Юльки підозру.
Вона миттєво розвернулася й пішла до зали. Колька кинувся за нею. Її тривога зростала, і, коли вона зайшла всередину, інстинктивно зачинила двері на клямку. У залі вже прибирали столи. «Паша!» — кликала вона, але її голос губився у звуках гучної музики. Юлька продовжувала шукати чоловіка, поки, нарешті, не зазирнула в туалет. Там у дальній кабінці вона почула шарудіння. Шосте чуття підказувало, що вона знайде щось неприємне.
Зібравши всю свою силу, вона різко смикнула двері кабінки. Клямка відлетіла, і перед її очима постала жахлива картина: Пашка і тамада, яку вони вибирали разом, в обіймах один одного. Юлька не могла стримати обурення і вдарила чоловіка йоржиком для туалету, що стояв поруч. Потім вона мовчки розвернулася й пішла.
У залі стояв ящик із грошима, подарованими на весілля. Вона взяла його, свою сумку з документами і пляшку шампанського. Ніхто не звернув уваги на її дії, адже всі були зайняті гулянням. Вона вийшла з ресторану, зачепивши Кольку, який усе ще намагався пробратися всередину, щоб її зупинити. Він хапав її за руки, намагався щось сказати, але Юлька різко його відштовхнула.
На вулиці вона зупинила машину і попросила відвезти її на вокзал. Водій здивовано подивився, запитавши: «Ти наречена, що втекла?». «Не зовсім, — відповіла вона, — бачиш, ніхто не наздоганяє.» Вона придбала квиток на поїзд до столиці, і вже за годину сиділа на пероні, пишучи мамі повідомлення, щоб вона не хвилювалася. А решта нехай катаються куди хочуть.
У поїзді Юлька відкоркувала шампанське і зробила кілька ковтків. Провідниця, яка, очевидно, зрозуміла, що у дівчини щось трапилося, принесла їй гумові шльопанці і стару футболку з шортами. Розтягнуті троянди все ще залишалися у волоссі Юльки, нагадавши про день, який почався як весілля, а закінчився втечею.
Юлька мріяла про нове життя. Колись вона хотіла працювати секретарем у великій компанії, зустрічати гостей і вечорами гуляти Хрещатиком. Може, настав час втілити ці мрії? Її рідне місто залишилося позаду, безглуздо і несподівано, але крапка була поставлена. За вікном миготіли села й безкраї степи. Попереду на неї чекало щось нове. І це був початок нового розділу в її житті.