Коли Олександру було всього п’ять років, його мама залишила чоловіка і пішла до дядька Івана, забравши сина з собою. Олександр не пам’ятав свого батька, а новий чоловік мами ставився до нього холодно, наче зовсім не помічав. Дядько Іван часто ображав хлопця, але мама завжди ставала на бік чоловіка, вважаючи, що з хлопчиками треба бути суворішими. Олександр відчував, що мама його не любить. Коли у нього з’явилася сестра, увага і любов батьків повністю перейшли до неї. Олександр став чужим у власній родині.
Коли він закінчив школу і вступив до інституту, мама сказала, що більше не буде допомагати йому, адже всі кошти тепер потрібні для сестри. Дівчинка росла розпещеною і за будь-які її витівки завжди діставалося Олександру. Вона сміялася з того, що його постійно сварили.
В інституті Олександр переїхав до гуртожитку і почав працювати, щоб забезпечувати себе і оплачувати навчання. Бувало, що він не міг навіть купити собі одяг або взуття. Одного разу взимку він ходив у літніх кросівках, поки друг не позичив йому гроші. Після закінчення навчання Олександр знайшов гарну роботу, почав добре заробляти і знімати квартиру.
Несподівано його знайшов батько, який раніше жив за кордоном. Батько подарував Олександру квартиру і запросив працювати у своїй компанії, довіривши йому керування філією. Пізніше Олександр на рік поїхав працювати в іншу філію компанії. Одного разу мама зателефонувала й попросила пустити сестру з чоловіком пожити в його квартирі, оскільки вони більше не давали спокою мамі та дядьку Івану. Олександр пожалів матір і погодився.
Через рік, за два тижні до свого повернення, Олександр попередив сестру, що вона має звільнити квартиру. Однак вона грубо відмовилася й кинула слухавку. Мати просила Олександра не виселяти її, адже сестра повернеться додому, а їй не хотілося цього терпіти. Вона навіть припускала, що батько міг би купити Олександру іншу квартиру.
Коли Олександр повернувся, то не зміг відчинити двері власної квартири, оскільки замки були змінені. Чоловік сестри вигнав його. Олександр звернувся до поліції, і разом з ними виселив сестру та її чоловіка, оскільки вони не мали жодних прав на квартиру. Їхні крики, коли поліція виставляла їх за двері, були гучними, але Олександру це вже не турбувало.
Відтоді мати перестала спілкуватися з Олександром, але йому вже було байдуже. Він пережив занадто багато болю від цієї родини, щоб це хвилювало його далі.