Все своє життя я мешкала в галасливому центрі міста. Мій чоловік мріяв про квартиру з видом на головну площу, тому не шкодував коштів на наш просторий дім. Його немає вже десять років, і я досі сильно за ним сумую. Коли вийшла на пенсію, зрозуміла, що життя в цій великій квартирі стало для мене справжнім випробуванням. Справа не лише в тому, що за такою площею важко доглядати, хоча я користуюсь лише однією кімнатою, але пил накопичується усюди. Також величезні комунальні витрати забирають значну частину моєї пенсії.
А ще постійно навідуються родичі, які люблять залишатися у мене на цілий тиждень.
— У тебе ж велика квартира, всі помістимося, — кажуть вони, навіть не питаючи мене про мої бажання.
Поговоривши з донькою, я зрозуміла, що час змін настав. Зять знайшов покупців, і я обміняла свою трикімнатну квартиру на затишну однокімнатну, а також отримала додаткову суму, яку витратила на відпочинок у санаторії. Інші кошти я поділила між собою і донькою. У новій квартирі зять зробив косметичний ремонт, а частину меблів і посуду я привезла зі старої квартири, решту залишила новим господарям.
Тепер життя стало набагато простішим. Продуктовий магазин знаходиться просто через дорогу, а лікарня – за кілька хвилин пішки. Я не можу натішитися своїм новим домом. Прибирання займає всього півгодини, і нарешті у мене більше немає непроханих гостей. Родичі не приходять, бо місця для них більше немає, а донька з онуками навідуються щодня, бо живуть неподалік.
Я зрозуміла, що старість найкраще зустрічати в невеликій, але затишній квартирці. Тут я сама господиня, не потрібно ні в кого просити допомоги, я сама можу все зробити. Радію від того, що живу у гармонії і спокої. Раніше моя квартира більше нагадувала готель, причому безкоштовний. Хтось, можливо, не погодиться зі мною, але для мене це ідеальне рішення.