Я виросла в дуже бідній сім’ї. Мого батька не стало через те, що він багато пив, а мама ледве зводила кінці з кінцями. У 17 років я залишилася сиротою. Через деякий час я зустріла хлопця, закохалася в нього дуже сильно. Він обіцяв одружитися зі мною, і я повірила, що нарешті матиму опору і більше не доведеться хвилюватися за все на світі. Я довіряла йому безмежно, але він зрадив мене і покинув, дізнавшись, що я чекаю дитину від нього.
Не знала, що робити в цій ситуації, але вирішила залишити дитину. Зараз моєму малюкові вже 4 роки. У цей складний час мене підтримувала сусідка-бабуся, за якою я часто доглядала. Згодом я стала доглядальницею для неї. Одного дня, коли я прийшла її провідати, вона розповіла, що має великий особняк, гарну дачу та багато багатства і хоче залишити все це мені. Я відмовилася, бо не могла прийняти таку велику допомогу. Та бабуся наполягала і сказала, що у неї немає спадкоємців, а мені дуже потрібні гроші.
Вона пояснила, що не віддає це все просто так, а я повинна доглядати її родича. Спочатку я не хотіла погоджуватися, але вона сказала, що це її останнє бажання, і я повинна його виконати. У мене не залишилося вибору, тому я прийняла її умови. Лікар, який був поруч і чув нашу розмову, запропонував підвезти мене, але я відмовилася, бо після пережитого більше не звертаю уваги на чоловіків. Юрист, який теж був присутній, підтримав мене і запропонував супроводити. Пізніше він роз’яснив усі нюанси, щоб я могла вирішити це питання законно.