Я працював у меблевій компанії та надійшло замовлення, клієнт перебував у заміському будинку, поїхав під кінець робочого дня. Будинок виявився великим і досить багатим. Величезний камін, мармурова підлога, всюди картини розвішані. Єдине, що мене бентежило, то це те, що було дуже ոохмуро і темно. Вікна прикривали важкі оксамитові штори. Домогосподарка покликала господиню будинку і до мене на поріг вийшла висока дама з довгою сукнею. На руках вона тримала маленького пухнастого собачку. -Пройдемо на другий поверх. Ми піднялися до спальні, щоб я зміг зробити заміри для майбутніх меблів. Накреслив зразковий план кімнати, разом із господаркою Ганною ми обговорили дизайн меблів.
Ганна здалася дуже доброю та милою жінкою. -А чому у вас так темно, ви не любите сонячне світло? -Вам вистачає свічок та настільних ламп, — зніяковіло відповіла Ганна. Перед тим, як піти, я різко повернувся на господиню у дверях і з жa xoм зрозумів, чому в мене в хаті було так темно. Ганна постійно прикривала своє обличчя, а в темряві це не важко. На світлі ж було видно, що в неї купа маленьких cинців по обличчю та шиї. Я тут же зателефонував до свого друга Вадима. -Вадим, терміново рятуй. Ти ж з жінками добре вмієш спілкуватися… треба, щоб ти випитав у Ганни, чи 6’є її чоловік, а потім треба її рятувати від цього страաного місця.
За кілька днів ми з Вадимом знову приїхали на остаточні виміри перед завозом меблів. Поки я працював, Вадим почав розмовляти з Ганною. -У Вас з чоловіком хороші стосунки, просто його вдома не бачити. -Так, він у мене найкращий. Живемо разом 15 років душа у душу. (ех, бідолаха, 3алякав він її, мабуть, раз так покриває) -Ганна, можливо вам потрібна допомога, ви тільки натякніть … -Ні, у мене все гаразд, чому ви питаєте? -Вибачте за прямоту, просто у вас синці. Після роботи ми з Вадимом вийшли, попрощавшись із Ганною. Як виявилося, це cинці від косметичної ոроцедури від зморաок… Такі наслідки тримаються кілька днів, а потім шкіра розгладжується. А ми думали, що рятувати треба Ганну від чоловіка…