Моя невістка мені не подобалася вже давно, ще задовго до нашого особистого знайомства, бо вона навчалася в одному класі з моїм сином. Я добре пам’ятаю, як на батьківських зборах не раз батьків дорікали за її поведінку — вона була дуже неслухняною дівчинкою. Хоча розуму їй не бракувало, вона зовсім не хотіла вчитися, а поваги до старших у неї, здається, ніколи не було. Для мене вона завжди залишалася головним хуліганом у класі, і я не вірила, що з віком вона могла змінитися.
Я до останнього сподівалася, що весілля не відбудеться, але мій син зробив їй пропозицію. Після великої сварки з сином, я вирішила не йти на весілля — не хотіла бачити, як він будує своє життя з тією, кого я вважала непридатною для нього. Наступного дня після весілля виявилося, що моя відсутність дуже засмутила невістку. Вона навіть хотіла, щоб я була на весіллі і бачила, як мій син одружується саме з нею. Це мене тільки більше роздратувало — здавалося, що вона спеціально хотіла мені зробити боляче.
Після весілля молодята переїхали до Польщі, і відтоді мій син перестав зі мною спілкуватися через нашу давню сварку. Мені було прикро, адже, незалежно від того, на кому він одружився, він залишався моїм сином. Я шкодувала, що так категорично противилася їхньому шлюбу, але вже нічого не можна було змінити — я залишилася зовсім одна.
Одного ранку, як завжди, я прокинулася рано і пішла працювати в городі. Працювала до обіду, коли раптом до мого двору вбігла маленька дівчинка, яка була явно не з нашого села. За нею зайшла жінка — дуже гарна, елегантна. Я одразу зрозуміла, хто це. Деякі риси обличчя нагадали мені ту саму дівчинку, яку я колись вважала найгіршою кандидаткою на роль дружини для мого сина. Це була моя невістка.
Виявилося, що ображався на мене весь цей час саме мій син, а не вона. Невістка ж, навпаки, хотіла зі мною поговорити і прийшла не