Нашому синові ще немає трьох років, у садочок він поки не ходить, тож ми займаємося з ним вдома: робимо прості вправи для розвитку логіки та моторики, щоб зайвий раз не напружувати дитину. Проте я почуваюся невпевнено через розвиток сина, особливо коли чую розповіді інших мам на дитячому майданчику. Я дуже стараюся, щоб мій хлопчик не відставав від інших. Якось сестра чоловіка з дочкою проїздом опинилися в нашому місті. Вони попросилися до нас переночувати на кілька днів, щоб зекономити на готелі. «Заодно познайомлюсь із племінницею, — сказав чоловік. — Вона того ж віку, що і Даня, буде йому компанія».
З чоловіковою сестрою, на відміну від свекрухи, я не була знайома. На нашому весіллі вона не була, бачилися вони з чоловіком тільки під час його поїздок до рідного міста. Мама чоловіка частий гість у нас, навіть попри те, що живе разом із донькою. Щоразу, коли має відпустку, вона обов’язково до нас навідується. Ми завжди раді її бачити, адже стосунки у нас прекрасні, і вона любить нашого Даню.
До приїзду гостей ми з сином підготувалися заздалегідь: прибрали дитячу, син погодився поступитися своїм ліжком двоюрідній сестрі, а я склала меню. Олена приїхала з дочкою Міланою, жвавою та балакучою дівчинкою, яка дуже відрізнялася від спокійного Дані. Через це й почалися непорозуміння. Чоловік після роботи спілкувався з сестрою, але не бачив, що відбувається в його відсутність. Уже наступного дня Олена почала робити зауваження щодо того, що Даня довго їсть, ставлячи йому за приклад свою Мілану. Із приводу іграшок також було незадоволення: у Мілани все розкладено ідеально, а Даня кидає по кошиках. А ще заняття: Мілана, мовляв, швидше все засвоює.
Її постійні зауваження та поспішання мого сина врешті вивели мене з рівноваги. Я попросила її не чіпляти Даню, на що Олена сказала фразу, яка відбила в мене бажання бути гостинною: «Як добре, що моя Мілана нормальна! Тяжко тобі, співчуваю», — кинула вона, поглянувши на Даню. Я спробувала пояснити, що кожна дитина унікальна, на що почула у відповідь: «Так завжди кажуть ті, у кого діти… Ну, ти зрозуміла». Тоді я у твердій формі попросила: «Ти в гостях, будь ласка, поважай нас і утримайся від таких зауважень».
Відтоді Олена майже не спілкувалася зі мною, хоча іноді хвалилася, що її мама обіцяла допомогти з грошима на машину. Атмосфера вдома стала напруженою, тому коли чоловік запитав, чи можуть вони затриматися ще на кілька днів, я запропонувала їм зупинитися в готелі. Чоловік відвіз сестру та племінницю до готелю. Гості провели в нас чотири дні, яких мені було більше ніж достатньо.
Через тиждень після їхнього від’їзду мені подзвонила стривожена свекруха: «Аню, як там із Данечкою? Щось серйозне? Були в лікаря? Що кажуть?». Я розгубилася від такої кількості запитань, але швидко зрозуміла, що Олена, ображена через готель, поділилася своїми «висновками» про розвиток Дані. Я пояснила, що все добре, лікарі запевнили нас, що розвиток іде нормально, просто Даня повільніший і мовчазний. «Ну, добре, — полегшено зітхнула свекруха. — А то Олена налякала мене, сказала, що через його хворобу довелося переселитися в готель».
Я не повірила власним вухам і розповіла свекрусі всю ситуацію. «От пліткарка! — обурилася вона. — Мого онука, свого племінника виставляє у поганому світлі! Не хвилюйся, Аню, вона своє отримає!» Наступного дня свекруха надіслала нам двадцять тисяч гривень. Коли я передзвонила, вона сказала: «Ці гроші для Дані. Поведи його на заняття з логопедом, у басейн, на масаж. Я мала додати ці кошти дочці на машину, але тепер, раз у Дані «такі серйозні проблеми», як каже Олена, то вам потрібніше». На задньому фоні було чути крики Олени.
«Все у нас гаразд, я ж пояснила!» — відповіла я.
«Аню, я все пам’ятаю, — прошепотіла свекруха. — Гроші не забираю, ви Данечку краще відвезіть на відпочинок. Бо скоро садочок, а там болячки різні».
Свекруха відмовилася забирати гроші, радячи нам гарно відпочити. Для неї це була значна сума, тому ми вирішили залишити її на картці, щоб повернути під час наступного візиту. Я була здивована, як наша бабуся стала на захист онука й провчила винну. Я ж казала, що мені зі свекрухою дуже пощастило.