Це був звичайний ранок для Сніжани. Вона з нетерпінням чекала початку уроків, адже після таких неймовірних літніх канікул їй хотілося розповісти однокласникам та вчительці, як вона провела літо. Не те щоб вона любила писати твори, але цього разу було по-особливому. Канікули подарували їй не лише багато нових вражень, але й дещо значно важливіше – справжню родину.
Все почалося в кінці травня, коли одного ранку мама зайшла до кімнати і попросила Сніжану піднятися з ліжка, хоча це була неділя, і нікуди поспішати не було потрібно. Сніжана відразу зрозуміла, що сталося щось важливе. Мама сіла разом із нею за стіл, налила чай і навіть поклала на стіл тістечко, що траплялося нечасто. У повітрі було відчуття якоїсь зміни. І мама, з усмішкою на обличчі, повідомила, що сьогодні в їхньому домі має з’явитися хтось особливий – чоловік, з яким вона давно зустрічається і який, можливо, стане для Сніжани батьком.
Сніжана, мрійлива дівчинка, відразу почала уявляти, як цей новий «тато» виглядатиме. Уявляла його молодим, красивим, впевненим у собі, схожим на того хлопця з реклами, якого вона бачила в Інтернеті. Але коли двері відчинилися, і перед нею постала реальність, всі мрії розбилися на шматочки. На порозі стояв Федір Трохимович – лисуватий, середнього віку чоловік із скромною зовнішністю, зовсім не той образ, який уявляла Сніжана. Та, побачивши переживання на обличчі матері, вона вирішила не розчаровувати її і прийняла ляльку, яку їй подарував Федір, хоч вона вже давно перестала гратися з іграшками.
Минув час, і хоча Сніжана продовжувала опиратися думці, що Федір може стати її батьком, вона поступово звикала до нього. Він був добрим і старався догодити їй, а також робив усе, щоб Рита, її мама, була щасливою. Федір насправді став частиною їхньої родини, і це помітно полегшило життя для всіх. Проте справжнє визнання прийшло лише тоді, коли він серйозно поговорив зі Сніжаною про своє бажання удочерити її. Спочатку ця ідея здалася дівчинці дивною, але коли вона зрозуміла, що це можливість отримати не лише нового тата, а й справжнє відчуття родини, вона погодилася.
Їхні стосунки зміцнилися, і того літа Сніжана відчула себе частиною справжньої сім’ї. Спільні поїздки, відпочинок на озері з дідусем і бабусею, а потім – весілля мами та Федора, яке хоча й було скромним, але наповненим теплом і радістю. Після весілля Федір взяв їх із мамою на море, і це стало найкращою частиною літа для Сніжани. Вона ніколи не була такою щасливою, як у той момент, коли стояла на березі моря, відчуваючи солоний вітер на своєму обличчі, і знала, що тепер у неї є справжня родина.
Кульмінацією всього стало те, що Федір вирішив удочерити Сніжану і дати їй своє прізвище. Після процесу в юриста, який тривав місяць, усе стало офіційним. Тепер Сніжана мала нове прізвище і по-батькові, і це зміцнило її відчуття родинного зв’язку. Але найважливіший момент стався тоді, коли вона випадково назвала Федора «татом». Це сталося спонтанно, але саме в той момент вона зрозуміла, що справді прийняла його в своєму серці.
Однак літо на цьому не закінчилося. Федір вирішив зробити ще одну важливу зміну в їхньому житті – обміняти їх дві квартири на одну велику, простору. Це був захопливий процес для Сніжани, адже вона вперше відчула себе залученою до таких дорослих рішень. Вона допомагала шукати варіанти, дзвонила за оголошеннями, а потім їздила разом із Федором і мамою дивитися квартири. Зрештою, вони знайшли ідеальний варіант – велику чотирикімнатну квартиру, де кожен матиме свій простір.
Життя змінилося на краще. У новій квартирі все здавалося ідеальним, і Сніжана вже майже не згадувала про те, що колись не сприймала Федора. Він став для неї справжнім татом. А ще більше її здивувала новина від мами, яка повідомила, що після Різдва в неї з’явиться братик або сестричка. Це стало остаточним підтвердженням того, що їхня родина – справжня, міцна і щаслива.
З такими яскравими враженнями, Сніжана вирішила, що її твір на тему «Як я провела літо» повинен бути особливим. Вона сіла за парту і з усмішкою на обличчі почала писати заголовок: «Тепер він мій тато». І ця історія була не лише про літо, а про те, як вона нарешті знайшла родину, якої так довго чекала.