Василь Степанович стояв на пальцях, вдивляючись у вікно. У цей час його дружина, Людмила Ігорівна, зайнята була постільними справами: стелила простирадла, розпушувала подушки, задумливо знімала ковдру. Василь невдоволено бурчав під ніс через шум телевізора, який завжди його дратував. Нарешті на вулиці стало темно, і він вирішив вийти на ґанок, де його зустрів вірний пес Барбос. Барбос притулився до господаря, і Василь не втримався — погладив пса, відчуваючи хвилинну втіху. Він глянув на годинник і вирішив, що пора повертатися в будинок, застерігаючи Барбоса бути тихішим.
Повернувшись, Василь усвідомив, що забув зачинити двері, і це знову викликало у нього тривогу. Пройшовши на кухню, його увагу одразу привернули запахи свіжого борщу та пирогів, які нагадували про домашній затишок. Шлунок дав про себе знати бурчанням. Спокійний вечір був порушений несподіваним приїздом тещі. Василь сприйняв її візит з терпінням, надіючись, що він не затягнеться надовго. Протягом кількох днів він мужньо споживав її «корисну» їжу, проте терпіння урвалося, коли до нього прийшов друг Сергій. У компанії друга він висловив усі свої претензії, не помітивши, що теща з дружиною підслухали розмову, сховавшись за кущем смородини.
Почалася сварка, після якої Василь оголосив, що йде жити в сарай. Життя в сараї виявилося важчим, ніж він собі уявляв: без телевізора та гарячої їжі. Однак він уперто витримував. Час минав, і його думки про розлуку поступово згасали, але гордість не дозволяла зробити перший крок до примирення. Людмила теж не поспішала миритися. Однієї ночі, коли Василь крадькома пробирався до холодильника, він перевернув табуретку, а потім ще й тазик з варенням. У результаті послизнувся й упав на підлогу, облитий липкою рідиною.
У цей момент світло раптово ввімкнулося, і на порозі кухні з’явилася розлючена Людмила. Вона закричала, що Василь зіпсував її домашнє варення, і веліла йому негайно забиратися до ранку. Як тільки зійшло сонце, Василь зібрався і пішов на автобусну зупинку. До обіду він дістався сусіднього села, купив пляшку вина та дорогий торт, вирішивши повернутися та вибачитися перед дружиною і тещею. Він стояв біля порога, шепочучи вибачення і визнаючи свою дурість. Теща зустріла його теплою посмішкою, натякаючи на можливе примирення.