Толі з самого народження довелося зіткнутися з випробуваннями. Він народився з вродженим дефектом — без руки. Проте хлопчик не сумував, адже був оточений любов’ю та підтримкою батьків. Однак доля вирішила випробувати його ще більше. Коли Толі було десять років, його батьки загинули в автомобільній аварії. Жоден з родичів не захотів узяти на себе опіку над хлопчиком з інвалідністю, і його відправили до дитячого будинку.
Дитячий будинок, куди потрапив Толя, був одним із найгірших у місті. Там процвітала корупція, і все, що держава виділяла для дітей — продукти, одяг, ліки — привласнювали співробітники закладу. Діти страждали від нестачі їжі, ходили в лахмітті. Толя, будучи розумним і сміливим хлопцем, почав протестувати проти цього, скаржитися директору. Але директор був у змові зі злочинцями, і щоб позбутися від незручного свідка, він нацькував на Толіка інших дітей. Через свою фізичну ваду хлопчик не міг чинити опір і згодом змирився зі знущаннями, замкнувся в собі.
Коли хлопець уже втратив надію на краще життя, дитячий будинок відвідала жінка на ім’я Христина Андріївна. Вона виглядала суворою і діловою, але саме вона вирішила взяти опіку над Толею. Хлопець був здивований: як виявилося, Христина була першою дружиною його батька. Спочатку він побоювався її через її серйозний вигляд, але згодом зрозумів, що за цією зовнішньою строгістю ховається добра і весела жінка. З часом Толя почав називати її мамою.
Одного разу Толя розповів Христині про жахливі умови в дитячому будинку і про корупцію, яка там процвітала. Христина, маючи вплив і зв’язки, домоглася розслідування. Винних, зокрема директора та його спільників, притягли до відповідальності, і вони опинилися за ґратами. Завдяки Христині, Толя не тільки знайшов нову сім’ю, але й допоміг іншим дітям отримати справедливість.