Нещодавно ми з родиною поверталися з дачі і на в’їзді до міста потрапили в пробку. Стоїмо, слухаємо музику, діти на задньому сидінні граються, а ми з дружиною ведемо тиху розмову. Попереду стояло машин десять, але потік почав поступово рухатися, окрім однієї червоної машини, яка залишилася стояти. Усі машини її об’їжджали, але коли я під’їхав ближче, побачив чоловіка в одних трусах і босого, який бігав навколо своєї машини. Він виглядав дуже дивно, і я зрозумів, що сталося щось серйозне.
Зупинившись, я почав розмовляти з чоловіком. Він був у стані шоку: його грубка в машині вибухнула, і він отримав серйозні опіки. Виявилося, що чоловік їхав разом із сусідом у гості до дітей, везли їм гостинці з села. Йому було дуже боляче. Я почав зупиняти інші машини, щоб зібрати воду. Ми з дружиною обмили чоловікові ноги, де були сильні опіки.
Зателефонували сину цього чоловіка, якого звали Степаном, і розповіли йому про ситуацію. Потім ми посадили Степана до нашої машини і відвезли його до лікарні. Моя дружина допомогла звільнити дорогу, щоб ми швидше вибралися з пробки. По дорозі чоловікові ставало гірше, шок минув, і з’явився сильний біль. Мій син намагався його заспокоїти: «Терпи, дядьку, не плач. Ми тебе зараз у лікарню доставимо, і там тобі допоможуть.»
Приїхавши до лікарні, ми зрозуміли, що Степан вже не міг самостійно рухатися через біль. Я взяв його на руки і заніс до приймального відділення. Там чергував хороший лікар, і я все йому пояснив, згадавши також, що у Степана проблеми із серцем. Лікар подякував за цю інформацію і сказав, що будуть уважні, аби не пропустити можливий серцевий напад після шоку.
Степана одразу поклали на каталку і відвезли у відділення. А ми з родиною поїхали додому. Згодом кілька разів відвідували Степана в лікарні. Він не знав, як висловити нам свою вдячність. Я ж вчинив так, як вважав за потрібне, не зміг проїхати повз людину в біді.
Мене обурило, що інші водії просто проїжджали повз. Невже вони думають, що з ними ніколи не трапиться подібне? А якщо трапиться, і їх теж просто об’їдуть? Що тоді вони відчують? Люди чомусь не задумуються про це, а даремно! Я не вважаю свій вчинок чимось особливим чи героїчним. Це просто нормальний вчинок нормальної людини. Людяний і правильний.