Дмитро Микитенко, 35-річний підприємець, поспішав на вокзал. Його колишня дружина Марія, яка два роки тому переїхала до Канади після розлучення, несподівано запропонувала зустрітися в Києві. Оскільки Дмитро мав ділові справи в місті, він вирішив поєднати бізнес із особистою зустріччю. Марія оголосила, що готова відмовитися від своєї частки в їхньому спільному бізнесі, але висуне одну умову, яку озвучить особисто.
Дмитро мчав майже порожньою дорогою і відчув сильну спрагу, однак води із собою не взяв. Побачивши покажчик на село Калинівка, він вирішив звернути туди, щоб купити води. Коли він повертав на повороті, з кущів раптово вийшла літня жінка. Дмитро різко загальмував. Він вийшов із машини, щоб переконатися, що з нею все гаразд. Жінка вибачилася за свою необачність, і, спочатку сердитий, Дмитро швидко пом’якшав, побачивши її страждання. Вона нагадала йому його покійну бабусю. Дмитро запропонував підвезти її додому.
Прибувши до її оселі, баба Зіна, як називала себе жінка, запросила Дмитра на чай. Однак їхню розмову перервали дві інші жінки, які прибігли повідомити, що зять баби Зіни має проблеми зі здоров’ям. Дмитро, відчувши співчуття, вирішив допомогти та відвезти чоловіка до найближчої лікарні.
Зрозумівши, що він уже запізнюється на потяг, Дмитро спробував повідомити про це, але не міг знайти сигнал для дзвінка. Коли зв’язок таки з’явився, він зв’язався з Марією, і вона погодилася перенести зустріч на наступний день. Наступного дня, під час зустрічі, Марія озвучила свою умову: вона готова відмовитися від своєї частки в бізнесі, якщо Дмитро погодиться піклуватися про літню жінку на ім’я Зінаїда Марківна Бондаренко, відновити її будинок і щомісяця виплачувати їй фінансову допомогу. Як виявилося, цією жінкою була та сама баба Зіна, з якою Дмитро вже зустрічався.
Дмитро без вагань погодився і підписав усі необхідні документи. Він придбав для баби Зіни тростину та відвідав її. Через рік баба Зіна жила в новому будинку, а бухгалтер Дмитра регулярно привозив їй продукти та гроші. Дмитро знову відвідав її під Новий рік і був щасливий, побачивши, що вона здорова та спокійна. Баба Зіна вважала, що це її онук піклується про неї, і Дмитро не став виправляти її. Він відчув задоволення від безкорисливого вчинку, навіть якщо все почалося через вимогу його колишньої дружини.