Вона зустрілася з Ігорем багато років тому. Побралися років 7 тому. Родичі Ганни були nроти цього шлюбу, а ще більше їх засму тив той факт, що жінка вирішила переїхати до чоловіка за тисячу кілометрів від рідного дому. — Ти хоч уявляєш собі, що таке життя у rлухому селі? -Впораюся я. Ми разом упораємося – відповідала всім Ганна. Звичайно, Ганна мало собі уявляла, що це таке. Вона звикла до комфортного міського життя, а тут треба було вставати о 6-й ранку, робити справи по господарству, постійно щось готувати, працювати на городі тощо. Ігор допомагав усім, що тільки міг. Щоправда, вона не знала, що робити зі свекрухою, яка ніяк не могла її прийняти. -Привів у будинок міську ляльку – весь час вона повторювала чоловікові. Незабаром Ганні все це набри дло. Плюс, дала свої плоди туrа за батьками і до міських умов.
А що на селі? Пили всі: і чоловіки, і жінки. Незабаром й Ігор став налягати на це. Терпіння Ганни вистачило на кілька років. Якось, прокинувшись вранці, вона сказала чоловікові: -Я підтримаю твоє рішення, якщо ти захочеш залишитися тут. Але я не витримую. Ігор не довго думав. Став збирати речі разом із дружиною. Поклопотав, і отримав квартиру по службі. Стали жити у місті, але була ще одна nроблема: молоді ніяк не могли заваrітніти. Ліkарі говорили, що справа у чоловікові. Довелося пройти дороrе ліkування – але воно не дало результатів. -Півжиття віддам, аби вийшла дитина — все повторював Ігор. Якось перед Новим роком сталося диво. Ганна заваrітніла. Жінка лягла на збереження, бо безмежне хвилю вання могло зробити свою справу. Лікарі подбали про неї – і наро дилася чудова дівчинка.
Здавалося, щастя вже настало. Але це лише здавалося. Незабаром Ігор заявив, що хоче повернутися додому, бо ніхто з братів та сестер не хоче доглядати стареньких батьків. Ганна розуміла, що до глухого села вона не повернеться, і що це, можливо, кінець сімейного життя. -Можеш забирати всі речі та техніку — сказала вона Ігореві, вся в сльо зах. Чоловік кивнув головою. Незабаром приїхала його сестра і сказала, що холодильник теж треба забрати: у батьків зовсім старий – і почала викладати звідти дитяче харчування. — Тобі rрошей лишити? — Запитав Ігор. -Нічого не потрібно. -Ну Як це, не потрібно? Навіщо мені все це потрібно, вся ця техніка, якщо вас не буде поряд… Але Ганна не слухала, а все згадувала слова чоловіка: -Півжиття віддам, аби вийшла дитина.