У селі важко щось приховати. Олег дізнався про чутки, що його Варя може йому зрадити. Вирішив перевірити. Сказав дружині, що їде в місто у справах, а через кілька годин тихенько повернувся додому. Коли зайшов до хати, побачив усе на власні очі. Варвара, як кажуть, «у сорок п’ять – знову ягідка», була в обіймах чоловіка з сусіднього села. А вони ж одружилися по любові… Олег, не сказавши ні слова, вийшов з хати, гучно грюкнувши дверима. Провівши день-два в мисливській хатині в лісі, трохи заспокоївся. Потім повернувся, зібрав свої речі, і, не глянувши на Варю, поїхав…
На іншому кінці села, де стояла стара хата його діда й баби, Олег розпочав будівництво нової оселі. Літо щойно розпочалося, а руки у чоловіка були майстровиті. Через кілька місяців новий зруб був готовий.
— Відмінна хата вийшла, Олег. Світла, простора, — похвалив сусід Потап, який часто допомагав у будівництві. І додав: — Тепер можна подумати і про сім’ю.
Потап жив із дружиною удвох, але близько чотирьох місяців тому до них переїхала дочка Соня, яка залишила чоловіка-п’яницю і оселилася у батьків. Соня часто спостерігала за роботою Олега. Він дуже вправно справлявся з усім, і якщо їхні погляди зустрічалися, вона ніяковіла і червоніла, як школярка. Олегу теж подобалася Соня. Хоча їй і сорок років, вона все ще була струнка, як дівчина.
Але образа на зраду дружини важко давала спокій… Якось, коли Потап із дружиною поїхали до рідні в сусіднє село, а Соня залишилася вдома одна, з’явився її колишній чоловік. Він намагався силоміць забрати Соню назад, але вона чинила опір. Тоді він став її бити. На шум прибіг Олег, схопив чоловіка за комір і викинув його з дому. Той підвівся, але, побачивши Олега, мовчки пішов геть. А Олег гладив Соню по голові і говорив: — Не переживай, Сонечко. Він більше сюди не повернеться. Я нікому не дам тебе скривдити…
Увечері Потап із дружиною запросили Олега в гості, дякуючи за захист. А Олег, взявши Соню за руку, сказав: — Виходь за мене заміж, і я прошу вашого благословення на шлюб. — Ну що я казав?! — звернувся Потап до дружини. — Казав, що Олег на Соню задивляється? А ви не вірили…