Між нами з братом різниця у три роки, він старший. Кілька років тому він одружився та разом із дружиною переїхав на орендовану квартиру. Живуть вони непогано, хоча грошей у них постійно не вистачає. Брат працює таксистом на старенькій «Волзі», яку отримав у спадок після сме рті тата. Окрім цього, він займається прийомом замовлень на ремонт житлових будинків, але стабільного доходу у нього немає: якщо є замовлення – є гроші, немає замовлень – немає грошей. Через це їм із дружиною часто важко зводити кінці з кінцями.
Бувають ситуації, коли вони самі винні у своїх фінансових труднощах. Вони витрачають гроші на непотрібні речі: замовляють піцу, роли, купують дорогий одяг та гаджети. До того ж, брат захоплюється ставками, через що гроші витрачаються дуже швидко. Вони можуть витратити всю зарплату за тиждень. Крім цього, не маючи власного житла, вони вже очікують на третю дитину, що виглядає, м’яко кажучи, не дуже обдумано.
Я живу разом із мамою і працюю на двох роботах. Купую продукти і оплачую комунальні послуги, бо мамина пенсія йде на допомогу брату. Мама вважає, що я самостійна і не потребую допомоги, тоді як братові важче, адже у нього сім’я. Я не погоджуюся з таким підходом. Я збираю гроші на власну квартиру, мені важко встигати платити всі комунальні борrи та відкладати гроші. Я багато в чому собі відмовляю, щоб досягти своєї мети. Можу користуватися старим телефоном, а братова дружина неодмінно купить новітню модель у кредит, навіть якщо для цього доведеться залізти у борrи.
Нещодавно брат подзвонив і попросив позичити йому грошей на іnотечний внесок. Я відмовила, бо знаю, що він не поверне борrу. До того ж я сама збираю на власне житло. Брат образився і розповів мамі про все. Мама почала мене вмовляти віддати йому гроші. Я пояснила їй, що мені дуже важко було накопичити ці гроші, і я не збираюся їх просто так віддавати.
– Ми ж сім’я, ти повинна йому допомогти, навіть якщо він не поверне грошей. Віддай йому гроші, а я перепишу на тебе квартиру. Коли мене не стане, будеш господарювати тут, – запропонувала мама.
Я відмовилася, адже чекати, коли мама піде з життя, здається неправильним. Мама дуже образилася на мене через це рішення. Тепер мене виселяють із дому, бо брат із сім’єю планує переїхати до мами. Мовляв, їм так буде легше накопичити гроші на своє житло. А те, що мені нікуди йти, нікого не хвилює. Мама сказала, що у мене є заощадження, тому я не пропаду. Брат взагалі припинив зі мною спілкуватися.
Чесно кажучи, я не відчуваю себе винною. Я вчинила так, як вважала правильним.