Роман прожив з Аллою 16 років, і вони вирішили розлучитися. У них було двоє дітей, а в квартирі — дорогі меблі та побутова техніка. Хоча квартира належала Аллі, Роман вважав, що оскільки діти залишаються з нею, то він має право забрати більшість меблів та техніки. Він хотів зробити це ще до розлучення, тому запропонував обміняти їхню велику квартиру на дві маленькі, але Алла відмовилася. Тоді Роман вирішив нічого їй не казати і підготувався до переїзду.
Взявши відгул на роботі, він викликав носіїв, щоб ті допомогли йому перевезти все майно в квартиру, яку він винайняв заздалегідь. Коли їхні діти повернулися додому, вони побачили, що квартира практично порожня, і зрозуміли, що батько забрав усе. Вони зателефонували йому і попередили, щоб він повернув усе на місце до приходу матері. Вони сказали, що якщо він вирішив піти, то нехай іде, але без майна, і вони нічого від нього вимагати не будуть. Роман, здивований таким підходом, погодився і знову викликав носіїв, щоб повернути все назад.
Коли Алла повернулася додому, все виглядало, як і раніше. Діти сказали їй, що батько пішов і збирається подавати на розлучення. Після завершення розлучення Роман дізнався, що йому все одно доведеться платити аліменти, незважаючи на те, що діти обіцяли переконати матір не подавати заяву на аліменти. Він був здивований і відчував розчарування через те, що діти, як він вважав, збрехали йому та не дотрималися обіцянки. Глянувши їм в очі, він зрозумів, що вони його переграли, і відчув гірке розчарування у своїх дітях, не розуміючи, чому вони так вчинили.