Іноді трапляються історії, які здаються казковими, але важко уявити, що вони можуть відбутися з близькою тобі людиною. Мій чоловік став героєм однієї з таких історій, коли отримав у спадок трикімнатну квартиру в центрі столиці. Це був справжній приклад людської доброти, якої вже не часто зустрінеш.
Все почалося того дня, коли він сидів у кафе під час перерви. До закладу зайшла бабуся, яка тремтіла від холоду і була одягнена зовсім не за погодою. Виглядало на те, що вона просила гроші у перехожих. Бабуся підійшла до офіціантки та попросила гарячої води, щоб зігрітися.
Чоловік не міг залишитися байдужим і запросив бабусю сісти до нього за столик. Вона довго відмовлялася, але він був наполегливим. Коли вона погодилася, чоловік замовив для неї гарячу їжу, щоб вона зігрілася. Бабуся тремтячими руками їла, дякуючи йому за турботу.
Після їжі він вирішив відвести її додому. У квартирі було чисто і охайно, що свідчило про те, що бабуся не витрачає зібрані гроші на алкоголь. Дорогою вона розповіла, що залишилася зовсім одна, і пенсії ледве вистачає на оплату комунальних послуг. На їжу та ліки грошей бракує, тому вона змушена просити допомоги у перехожих.
З того дня чоловік почав відвідувати бабусю щотижня, приносячи продукти та необхідні ліки. Він також викликав лікарів, коли її стан погіршився. Після її смерті чоловік організував похорон, а ключі від квартири залишив сусідці, щоб запобігти появі можливих родичів, які могли б претендувати на житло.
Та через місяць нотаріус зателефонував саме моєму чоловікові і повідомив, що бабуся переписала квартиру на нього в знак подяки. Він не очікував такого повороту подій, адже допомагав їй від щирого серця, без жодних очікувань. Тепер він щомісяця відвідує її на цвинтарі, щоб віддати шану.