Лінара Остапівна вирішила купити собі кілька продуктів на вечерю. Грошей у неї було небагато, але бабуся вміла розпоряджатися кожною копійкою і змогла зібрати скромний кошик. На касі касирка пробила всі товари, віддала бабусі пакет із покупками і почала обслуговувати наступного покупця. Але Лінара Остапівна раптом зрозуміла, що їй не повернули 2 рублі здачі. Хоча сума й незначна, проте для бабусі кожна копійка мала значення.
— Вибачте, дівчино, ви мені здачу не повернули, — лагідно звернулася бабуся до касирки з усмішкою.
— Я ж сказала, у мене немає дрібних. Можу запропонувати жуйку, — байдуже відповіла касирка, навіть не подивившись на стареньку.
— Жуйку? У мене зубів немає, — із сумом зазначила Лінара Остапівна.
— Онукам віддасте, — все так само недбало сказала касирка.
— Я одна живу, онуків у мене немає.
— Жінко, ви заважаєте! Немає в мене дрібних, подивіться самі, — касирка відкрила касу, щоб показати великі купюри.
— А я хіба винна, що ви не маєте здачі? — запитала бабуся.
— Господи, — вигукнула касирка роздратовано, — приходьте пізніше або завтра, поверну вам вашу нещасну здачу!
— Нещасну? Ну, не знаю… тоді я ваше щастя заберу замість здачі, точніше, візьму заставу, — тихо промовила бабуся, звузивши очі.
— Чого?! — касирка відчула легкий жах. — Мені ще тільки божевільних не вистачало! Ви або зараз же підете, або я покличу охорону, і вас викинуть звідси!
Бабуся знизала плечима і спокійно вийшла з магазину.
— Даремно ви так із нею, — зауважила жінка, яка стояла поруч і бачила всю сцену, — можливо, це були її останні гроші.
— Та я вже звикла, таких історій на день десятки! Немає сенсу сперечатися, — сміючись, відповіла касирка.
Жінка, взявши свої покупки, поспішила за бабусею. Вона знайшла її на лавці перед магазином і вручила їй 2 рублі, нібито від касирки. Старенька подякувала, і на обличчі з’явилася тепла усмішка.
Ця історія завершилася щасливо, але, на жаль, не завжди все виходить так добре.