Ми з чоловіком давно мріяли про власну квартиру. Сім років ми наполегливо працювали, заощаджуючи на всьому, щоб досягти цієї мети. І ось настав той день, коли ми нарешті переїхали до нашого нового будинку. Я була неймовірно щаслива! Першого ж дня ми влаштували новосілля, запросивши друзів та родичів. Всі раділи за нас і бажали успіху, окрім сестри мого чоловіка Олі, яка жила в селі й пообіцяла приїхати трохи пізніше. До речі, свекруха залишилася ночувати, і наступного ранку похвалила нашу нову квартиру, зауваживши, як добре, що у нас три кімнати, мовляв, місця вистачить для всієї родини.
Вже тоді мене охопило відчуття неспокою, але я ще не розуміла, що насправді чекає на нас. Через тиждень до нас завітала Оля зі своїми трьома дітьми, і ми були шоковані кількістю багажу, який вони привезли з собою. Чоловік жартома запитав, чи вони не вирішили переїхати до нас на постійне проживання. Але відповідь Олі була несподіваною: вона сказала, що майже так. Вона пояснила, що цього літа її близнюки мають переїхати до нашого міста, і це добре, що у нас є квартира, тож їй не доведеться турбуватися про житло для них.
Чоловік був розлючений і відразу сказав, що ми не планували приймати гостей на тривалий час. Ольга ж запевняла, що вони не чужі й навіть готові платити за оренду, але чоловік наполягав, щоб її доньки жили в гуртожитку або щоб Оля знайшла їм окрему квартиру, якщо вона має кошти для цього. Він також нагадав, що незабаром у нас народиться дитина, і що сім’я — це одне, а родичі, які живуть під одним дахом, — зовсім інше. Ольга образилася і звинуватила його в тому, що він не вважає її справжньою родиною. Вона навіть пригрозила, що він ще пошкодує про це рішення.
Наступного дня до нас прийшла свекруха і накричала на чоловіка, назвавши його черствим і жадібним. Вона навіть пригрозила, що зречеться його, якщо він не передумає і не дозволить онукам жити з нами. Однак чоловік залишився непохитним, і після цього родичі не спілкувалися з нами майже місяць. Незважаючи на всі плітки та розмови, ми не змінили свого рішення не пускати родичів до себе. Я вважаю, що ми зробили правильний вибір, захистивши свій особистий простір і майбутню родину.