Катя з дитинства обожнювала готувати. Мама часто згадувала, як зовсім маленька Катя просилася на руки щоразу, коли мама починала пекти млинці чи смажити сирники. Вона уважно спостерігала за всім, що робила мама на кухні, з висоти її рук.
– Доводилося хитрувати й готувати млинці однією рукою, – сміялася мама, пригадуючи дитячі витівки Каті. – Інакше ти починала вередувати.
Коли Катя виросла до підліткового віку, її захоплення кухнею переросло в експерименти. Вона брала звичні рецепти і змінювала їх на свій смак. І хоч результат не завжди був смачним, а іноді й зовсім не вдалим, мама і тато завжди підтримували її.
– Доню, бачиш, я все з’їв. Тільки наступного разу спробуй менше солі та приправ, буде ще краще. Ти – молодець! – Батько щоразу підкреслював її зусилля, і це робило Катю неймовірно щасливою.
Дорослішаючи, Катя не залишила своєї любові до кулінарії. Вона постійно шукала нові рецепти, додавала їх у свою кулінарну скарбничку. Мама жартувала:
– Твій майбутній чоловік точно не буде голодним, пощастить йому!
Після закінчення школи Катя несподівано для всіх вступила на економічний факультет. Батьки були переконані, що вона стане шеф-кухарем, але мама завжди вірила, що дочка гідна чогось більшого.
Закінчивши інститут, Катя отримала від батьків і бабусі подарунок — маленьку квартиру-студію. Вона швидко знайшла роботу з гарною зарплатою і почала облаштовувати своє житло. Через рік переїхала до власної квартири.
На роботі Катя познайомилася з Віктором. Вони часто перетиналися через робочі питання, і ці зустрічі поступово стали більш особистими. Згодом вони вирішили одружитися. Весілля було скромним — просто розписалися та поїхали на кілька днів до заміського готелю.
Наближався Новий рік, і Катя запропонувала:
– Ми не святкували весілля з рідними, тож я приготую святковий стіл, запросимо близьких. Буде як маленьке весілля!
– Якщо ти не проти готувати, то я точно не проти, – погодився Віктор.
Катя перевершила себе: стіл ломився від смачних страв, і родичі піднімали тости за молодих. Після святкування Віктор подякував дружині:
– Катю, ти молодець, моя мама була в захваті, а їй нелегко догодити.
Наступного року вони вирішили зустріти Новий рік удвох. Катя підготувала смачну вечерю, і вони збиралися провести вечір у тиші. Але за годину до півночі пролунав несподіваний дзвінок у двері. На порозі стояла свекруха з сестрою та дочкою.
– Сюрприз! Ми вирішили зустріти Новий рік разом із вами, – весело заявила свекруха.
Катя і Віктор обмінялися здивованими поглядами. Катя хвилювалася, чи вистачить їжі, оскільки гості не принесли з собою нічого, окрім пляшки ігристого. Жінки одразу сіли за стіл, і, обговорюючи родичів, почали святкувати.
Свято закінчилося лише о другій ночі, коли гості нарешті поїхали додому. Катя поглянула на порожній стіл і запитала Віктора:
– Ти знав, що вони приїдуть?
– Ні, це для мене такий же сюрприз, як і для тебе, – відповів Віктор.
Наступного року Катя вирішила, що більше таких сюрпризів не буде, і запропонувала поїхати на свята в санаторій. Віктор був у захваті від цієї ідеї. Та коли вони вже були в дорозі, його телефон не замовкав від дзвінків.
– Де ви? Ми тут під вашими дверима вже півгодини стоїмо! Відчиняйте! – кричала в слухавку свекруха.
– Мамо, ми не вдома, ми поїхали за місто, – пояснив Віктор.
– Як ви могли так нас підвести? Ми навіть їжі не маємо! – обурювалася свекруха.
Катя трохи засмутилася, але потім усміхнулася: може, це нарешті навчить родичів заздалегідь попереджати про свій візит. Через кілька днів вони повернулися додому. Свекруха знову дорікала Каті за зіпсоване свято, але Катя спокійно відповіла:
– Вибачатися я не буду.
А незабаром Катя і Віктор дізналися, що чекають на дитину. Але це вже зовсім інша історія.