Я втратила тата, коли мені було приблизно 5 років. Скільки б я не намагалася дізнатися від мами більше про нього, вона відмовчувалася. Я навіть точно не знала, від чого він пішов із життя. З бабусею по батьковій лінії я також не була знайома. Мама казала, що вона живе в далекому селі й зовсім не хоче з нами мати справу. Через три роки після втрати тата мама знайшла нового чоловіка. Мій вітчим мені не подобався, але моєї думки ніхто не питав. Поки у них не з’явилися спільні діти, все йшло більш-менш спокійно. Вітчим ігнорував мене, ніби мене й не існувало. Мама теж не виявляла особливого тепла чи турботи.
Так, мені купували їжу та одяг, але про справжню любов чи підтримку не йшлося. Коли в них народилися близнята, мені довелося взяти на себе ще більше обов’язків: бути і нянькою, і прибиральницею, і куховаркою. Це було тоді, коли я навчалася в старших класах школи. Я ненавиділа повертатися додому, бо знала, що на мене чекає купа домашньої роботи. Якщо я протестувала, вітчим починав на мене кричати, а часом навіть застосовував силу. Мама завжди підтримувала його, навіть коли він був неправий. Я почувалася абсолютно самотньою і не мала підтримки в сім’ї.
Коли я закінчила школу, то нарешті відчула справжню свободу. Я вступила до університету, моїх балів вистачило, і переїхала до гуртожитку. Нарешті я змогла відсторонитися від сім’ї й не згадувала про них.
Та на моє повноліття мама знову з’явилася в моєму житті. Вона запросила мене додому, аби відзначити мій день народження. Така увага мене здивувала, і я очікувала якоїсь підстави. Звісно, ніякого подарунка чи святкового столу не було. Натомість мама заявила, що я маю «повернути борг» за всі ті роки, які вона мене виховувала. Вона сказала, що тягла мене на своїх плечах протягом 13 років, і тепер я повинна віддати їй квартиру, яка залишилася мені у спадок від батька. Виявилося, що тато переписав на мене квартиру, а також залишив гроші у банку, які я могла отримати після досягнення повноліття.
Я негайно вигнала своїх «батьків», дала їм тиждень, щоб вони знайшли собі нове житло. А потім почала шукати свою бабусю по татовій лінії. Щось мені підказує, що вона буде дуже рада мене бачити.