Насправді, у мене цілком пристойна, хороша сім’я, двоє діток, у чоловіка немає особливих шкідливих звичок, та й у мене теж, але останнім часом ми з чоловіком можемо випити по келиху вина за вечерею, і мені не здається, що це щось надприродне. Ми з чоловіком нещодавно закрили іпотеку на нашу квартиру, яка знаходиться у центрі столиці, та вирішили також взяти кредит, щоб зробити ремонт у своєму новому житлі. З цієї причини я з дітьми переїхала до мами, а мій чоловік залишився жити у свекрусі, бо звідти дуже близько до роботи та до нашого дому.
Зараз ремонт іде повним ходом, чоловік дуже втомлюється на роботі і після нього доводиться навіть їхати до нашої оселі і перевіряти, що зробили робітники, якщо щось щось докуповує. Чоловіка я бачу тільки у вихідні, він приїжджає до нас, і ми часто сидимо допізна з чоловіком, коли діти вже сплять. І ось одного разу чоловік приніс пляшку вина, увечері за вечерею ми відкрили її та випили; мама, побачивши це, округлила очі, сказала, що їй не подобаються наші посиденьки з алкоrолем. Я ж почала виправдовуватись щодо цього, вважаючи, що нічого поганого немає в одному келиху вина.
Після цього вечора мама щодня читала нотації про те, що жіночий алкоrолізм взагалі не лікується, що потрібно стежити за своїм здоров’ям; вона також почала говорити, що я подаю поганий приклад своїм дітям. Як би я не намагалася пояснити мамі, що нічого такого в цьому немає, що ми п’ємо лише тоді, коли діти сплять, вона мене не слухала. Я сказала все це тітці, вона заявила, що моя мама має рацію і, якщо у нас немає потягу до алкоrолю, то нам взагалі не потрібно пити, тому що живемо ми в неї вдома і жити повинні за її правилами.