– Мамо, – зателефонувала Катя до матері. – Тут таке діло… У мого Славка в селі тітка занедужала, і доглядати за нею нікому. Може, ти могла б допомогти? Там гарна природа, свіже повітря… Надія погодилася на пропозицію доньки, хоча тітку Славка вона ніколи не бачила. Через три дні Надія вже стояла біля воріт тітки Тамари. Зайшовши на подвір’я, вона побачила жінку, яка йшла від ґанку до сараю, несучи величезну каструлю. – Та куди ж ви таку важку каструлю тягнете?! – швидко підійшла Надія, щоб допомогти. – Куди ж, як не до поросят? – здивувалася господиня. – Але ж ви занедужали, вам потрібно лежати! – вигукнула Надія. Тамара Іванівна застигла в подиві, а Надія розгублено дивилася на неї, не розуміючи, що відбувається.
– Матусю, – подзвонила Катя матері, – чого ти знову вдома сидиш? Вийшла б кудись, розвіялася трохи, – лагідно дорікнула вона. – Піду, піду обов’язково, – відповіла Надія, не бажаючи засмучувати дочку. – Як тільки отримаємо відпустку, ми зі Славком обов’язково прилетимо до тебе, – пообіцяла Катя. – Ну все, мамо, мені вже час, цілую, … Читать далее
