««Стара, не лізь у холодильник, ти ж продукти не купувала»: Відкрив двері — а вона спокійно спала в ліжку»

Advertisements

Ігор вийшов на офісну терасу, насолоджуючись кубинською сигарою, привезеною з відпочинку. Перед ним відкривався вид на Києво-Печерську лавру і блискучі хвилі Дніпра. Але його погляд раптом упав на стареньку біля дверей офісу, яка тупала з паличкою. «Що їй тут потрібно?» — подумав він, повертаючись до кабінету.

Advertisements

Там, на краєчку стільця, сиділа та сама бабуся, боязко оглядаючись навколо. Вона прийшла просити кредит на житло. Ігор спочатку здивувався, адже таким людям банки не дають позики. Він спробував пояснити це їй, але старенька розплакалася. Вона вибачилася і пішла.

Advertisements

Наступного дня, на порозі кабінету, Ігор знову побачив ту ж бабусю. Вона ще раз пояснила, що не просить багато — лише невелику кімнату в гуртожитку. Плачу, вона розповіла свою історію. Таїсія Петрівна виховувала онука Костика з пелюшок, оскільки його батьки поїхали працювати на Камчатку. Вона віддала своє життя його вихованню, але з часом він став байдужим і цинічним. Одружившись, Костик і його дружина почали ставитися до бабусі як до чужої людини, забороняючи навіть користуватися продуктами з холодильника.

Таїсія Петрівна почувалася зайвою у власному домі. Вона мріяла позичити грошей, щоб купити хоча б маленьку кімнату, де б змогла жити окремо. Ігор, вражений її історією, довго не міг заспокоїтися і порадився з дружиною. Наталка, добра і чуйна людина, запропонувала взяти бабусю жити в однокімнатну квартиру, яку вони здавали.

Коли бабуся прийшла до Ігоря в офіс разом із онуком Костиком, останній зухвало запропонував Ігорю віддати йому гроші за квартиру, натякаючи навіть на хабар. Ігор відмовив, суворо сказавши Костику залишити бабусю в спокої. Так Таїсія Петрівна переселилася до Ігоря в квартиру, де прожила спокійний рік.

Перед Пасхою Ігор зібрався забрати бабусю на свято, але, коли прийшов, знайшов її мертвою. На столі лежав лист, у якому Таїсія Петрівна дякувала Ігорю та його дружині за любов і турботу, яку не отримала від рідних. Вона молилася за них і обіцяла молитися навіть після смерті. Ігор не зміг стримати сльозу, відчуваючи, що зробив для бабусі все можливе, давши їй спокій у її останні роки.