Зіна не могла перестати думати про те, як змінилося її життя після весілля доньки. Гості вже розійшлися, і вона залишилася наодинці зі своїми думками. Це був важливий момент не лише для її дочки Лариси, а й для неї самої. У 19 років Лариса вийшла заміж, що стало для Зіни справжньою несподіванкою. Вона сподівалася, що донька спочатку закінчить університет, як це планують всі мами для своїх слухняних і добрих дівчаток. Але життя внесло свої корективи.
Лариса закохалася в Славка, який був на останньому курсі університету, і вони вирішили одружитися. Для Славка було принциповим зареєструвати стосунки офіційно. Він не бачив сенсу жити разом, не ставши подружжям. Для нього це було питанням честі, і Лариса підтримала його в цьому рішенні.
На весіллі не було багато гостей – близько 35 людей, переважно родичі та друзі нареченого. Зіниного колишнього чоловіка, Ларисиного батька, не було, хоч і запрошували. Проте він надіслав доньці невелику грошову допомогу, за що Зіна була вдячна. Після розлучення, п’ять років тому, він не прагнув спілкуватися з дочкою, обмежуючись виплатою аліментів.
Зіна намагалася насолоджуватися весільною атмосферою, але її не покидав погляд одного з гостей, Андрія, молодого хлопця, якого вона ледве знала. Він був родичем Славка, і хоча не був знайомий із Зіною, його погляд постійно супроводжував її. Цей погляд був настільки проникливим, що вона не могла його ігнорувати. Спочатку Зіна була роздратована, але, коли вони почали танцювати вальс, її ставлення до Андрія змінилося. Він танцював так чудово, що вона не могла не відчути захоплення. Вальс завжди був її улюбленим танцем, і в цей момент вона відчувала себе молодою та легкою.
Андрій не залишав Зіну ні на мить. Кожен танець, кожен момент він проводив поруч із нею, і це змушувало її відчувати себе знову живою та бажаною. Вони розмовляли, сміялися, і Зіна відчула, що між ними виникає щось більше, ніж просто коротке захоплення. Проте вона розуміла, що це не може продовжуватися. Вони були з різних світів: їй 40 років, йому лише 25. Це була надто велика різниця, щоб сприймати його увагу всерйоз.
Після весілля життя поверталося у звичний ритм. Лариса з чоловіком переїхала до орендованої квартири, і Зіна повернулася до своєї роботи. Однак вона була здивована, коли одного дня після закінчення робочого дня побачила Андрія, який чекав її біля офісу з букетом квітів. Вона була збентежена і спробувала відмовити його від подальших зустрічей, пояснюючи, що вони надто різні, і це не може тривати. Проте Андрій був впертий. Він переконував її, що різниця у віці не має значення, що він любить її і буде боротися за неї.
День за днем Андрій продовжував приходити до Зіни, зустрічати її після роботи, дарувати квіти та просто бути поруч. Він не вимагав нічого, лише спілкувався і робив її життя трохи яскравішим. Зіна відчувала, як її серце починає танути перед його щирістю та наполегливістю. Вона знала, що має бути розумною і не дозволяти собі занурюватися в ці почуття, але їй було важко опиратися.
Зрештою, Андрій переміг. Він не відступив, навіть коли Зіна хворіла і намагалася віддалитися від нього. Він піклувався про неї, приносив ліки, допомагав у побуті. Ця турбота зламала її оборону. Вона зрозуміла, що перед нею не просто молодий хлопець, а доросла, серйозна людина, яка щиро її любить.
Коли Андрій зробив їй пропозицію, вона вагалася. Дочка Лариса і її чоловік Славко підтримували цей союз, але Зіна все ще боялася. Вона не могла позбутися думки, що через кілька років Андрій пошкодує про свій вибір і покине її. Але несподівана вагітність змінила все. Вона не планувала народжувати в такому віці, особливо після того, як її власна дочка вже була заміжня. Але Андрій, як завжди, стояв на своєму. Він переконав її, що дитина – це подарунок, і що він не залишить її ні за яких обставин.
Зіна піддалася. Вони одружилися скромно, у колі найближчих людей. І хоча її вагітність була очевидною, це не завадило їм стати справжньою родиною. Народився син, якого назвали Сергієм. Андрій був щасливим батьком, а Зіна, хоча все ще мала сумніви щодо свого віку та майбутнього, відчувала, що зробила правильний вибір.
Зараз Сергію вже 20 років. Він виріс розумним і гарним хлопцем, і Зіна з Андрієм продовжують жити разом, насолоджуючись своїм шлюбом. Вони мають багато спільних інтересів, разом подорожують, обговорюють книги, фільми. Їхнє життя сповнене любові та взаєморозуміння.
Проте Зіна не може позбутися однієї думки. Їй уже 60 років, а Андрію лише 45. Хоча він запевняє, що щасливий, вона продовжує відчувати провину, думаючи, що своєю присутністю вона позбавила його кращих можливостей у житті. Але щоразу, коли вона говорить про це, Андрій лише усміхається і каже, що ніколи не був настільки щасливим.
Кохання не знає вікових обмежень, і Зіна, попри всі свої страхи, це зрозуміла. Андрій довів їй, що справжні почуття не залежать від років або зовнішніх обставин. Вони разом, і це для нього єдине, що має значення.
КІНЕЦЬ.