Сергій був розлучений і жив сам. Щодня його життя виглядало однаково: робота, вечірня рутина вдома, телевізор, вечеря, і сон. Така одноманітність тривала вже давно. Навпроти його квартири жила жінка на ім’я Люда, теж розлучена, але з семирічним сином. Останнім часом Сергій почав помічати, що Люда все частіше звертається до нього з різними проханнями: то лампочку потрібно замінити, то телевізор погано працює, то інтернет перестав ловити. І часто запрошувала його на чай з пиріжками.
Сусіди почали жартувати: «Та одружуйся вже з нею, і всі проблеми вирішаться!»
Але Сергій був зовсім не в захваті від цієї ідеї. По-перше, Люда йому не подобалася, особливо зовні. По-друге, у нього вже була дівчина, Наташа, з якою він планував одружитися. І хоча Люда знала про це, вона не припиняла намагатися зблизитися з ним.
Одного разу, повертаючись додому після покупки хліба, Сергій побачив Люду біля своєї машини. Її син щось писав на дверцятах автомобіля. Підійшовши ближче, Сергій прочитав напис, зроблений дорослою рукою: «Повертайся до нас, тату! Ми тебе дуже любимо».
Сергій був шокований і вже не знав, як реагувати. Він підійшов до Люди і спробував пояснити їй, що їй варто знайти іншого чоловіка для себе та батька для сина. Проте це тільки погіршило ситуацію. Тепер син Люди кожного разу, зустрічаючи Сергія в під’їзді, казав: «Привіт, тату». Навіть сусіди перестали жартувати на цю тему, розуміючи, що все зайшло надто далеко.
Сергій неодноразово намагався серйозно поговорити з Людою, пояснюючи, що він має наречену і скоро одружиться. Але Люда відмовлялася слухати. Вона зізналася йому, що закохана і не може жити без нього, а її син прив’язався до нього як до батька.
Сергій опинився в глухому куті. Він не знав, що робити: чи змінювати квартиру, чи якось інакше вирішувати цю ситуацію. Життя з кожним днем ставало нестерпнішим через настирливість Люди, і він уже серйозно думав, як позбутися цієї нав’язливої уваги.