Моїй сестрі було дуже важко у житті. Незважаючи на те, що її чоловік був добрим, вона мала сина з інвалідністю, який був прикутий до ліжка. Сестра доглядала за ним, і їй було нестерпно дивитися на те, як її дитина страждає. У їхньому селі жила відьма, яку всі боялися, хоча вона й лікувала людей, але за це брала дуже дорого. Моя сестра намагалася уникати її, адже знала, що відьма нічого не робила просто так. Жителі села ставилися до неї з обережністю, а деколи навіть із жахом.
Одного вечора відьма сама прийшла до сестри — і не сама, а з онукою. Дочка відьми залишила свою дитину та поїхала в місто з коханцем, залишивши стару одну. Чоловік відьми давно її покинув, тому єдиною її втіхою була внучка.
Відьма відразу пішла до кімнати, де лежав хворий хлопчик. Сестра була налякана і не знала, що чекати від цієї дивної гості. Та залишила внучку з хлопчиком і попросила не заважати їм. Дівчинка почала спілкуватися з хлопчиком. Тим часом відьма наказала закип’ятити воду, приготувала якесь зілля і дала його хлопчикові випити. Той заснув, а відьма сказала, що скоро повернеться.
Сестра не знала, що робити далі, тому розповіла нашій мамі про візит відьми. Мама її заспокоїла, мовляв, хлопчику вже не буде боляче, і гірше точно не стане.
Через деякий час відьма повернулася. Вона знову поїла хлопчика своїм зіллям, а всю його спину і ноги покрила пластирами. Хлопчик кричав від болю, плакав, але відьма запевняла, що скоро він підніметься на ноги. Коли приїхав чоловік сестри, вона розповіла йому, що син страждає від болю. Але на його обличчі з’явилася посмішка. Це означало, що син відчував біль, а раніше він взагалі не міг відчувати свої ноги чи спину.
Згодом хлопчик почав робити перші кроки. Сестра підійшла до відьми й зізналася, що вони не мають стільки грошей, щоб розплатитися за її допомогу. Але відьма відповіла, що їй не потрібні гроші. Вона лише попросила, щоб її внучка могла бути з хлопчиком, адже вони полюблять одне одного і будуть дуже щасливі.