Рано-вранці Стелла побачила записку на столі: «Сподіваюся, до вечора ти звільниш мою квартиру. Я кохаю іншу. Про аліменти й мови бути не може, я доведу, що дитина — не моя».

Advertisements

Олексій вийшов з вагона і вдихнув свіже морське повітря. Від запаху квітучого бузку нахлинули спогади. Він народився і виріс у цьому місті, де колись був щасливий, поки не побачив своє перше кохання в обіймах іншого. Не вислухавши її пояснень, він швидко поїхав, боячись наробити дурниць. Минуло чотири роки, і тепер, коли душевна рана загоїлася, він повернувся.

Advertisements

– Льоша! Синку! Чому не попередив?
– Несподівано вийшло, просто купив квиток і приїхав.

Advertisements

Трохи відпочивши, Олексій вирушив на прогулянку набережною. Його увагу привернула жінка з дитиною, і, підійшовши ближче, він впізнав Стеллу. Серце знову стиснулося від знайомого погляду.

– Стелла?! Привіт. Це твоя дитина?
– Так, моя.
– Привіт, малий. Я Олексій, а ти?
– Я теж Олексій, – відповів хлопчик, простягаючи руку.

– Ти мій тезка, – посміхнувся Олексій, помітивши знайомі риси обличчя дитини. Він запросив їх до кафе, і Стелла погодилася. Під час розмови Олексій все більше усвідомлював, що досі кохає її. Він не втримався і спитав:

– У тебе є до мене якісь почуття?
– Це вже не має значення, я одружена, – відповіла Стелла.
– Повертайся до мене. Я любитиму тебе і Льошку як рідного.

– Ні, це неможливо, – сказала вона й піднялася, щоб піти. Олексій обійняв її, і вона мимоволі притулилася до нього. В цей момент з’явився її чоловік, Володимир.

– Добрий вечір, я не заважаю? – сказав він, простягаючи руку.
– Олексій, – відповів Льоша, не відпускаючи погляду з Володимира. Вони мовчки залишили кафе, і Олексій зрозумів, що не зможе залишитися в цьому місті поряд із нею.

Увечері Володимир мовчав. Він добре пам’ятав Олексія і тепер зрозумів, на кого схожий його син. В люті він покликав Стеллу на кухню.

– Льоша не мій син?
– Ні, він син Олексія. Я дізналася про вагітність після нашого весілля.

Вранці Стелла знайшла записку від Володимира. Він вирішив відпустити її. Взявши сина, вона поспішила до Олексія. Він вже збирався їхати, але, побачивши її, зупинився.

– Ти знову нас покидаєш? – запитала Стелла.

Олексій обійняв сина і сказав:
– Синку, тримай цей букет. Ми подаруємо його мамі, вона теж хвилюється.