Оля пурхала по квартирі, мов метелик, який перескакує з квітки на квітку. Її не покидала тривога, що вона щось забула чи не встигла приготувати, або ж не все ідеально прибрано. Проте насправді все було так, як вона й планувала заздалегідь. У коридорі красувалася арка зі штучних квітів, під стелею в кімнатах висіли повітряні кульки, а у вазах пахли свіжі троянди. Із кухні доносився апетитний аромат страв. Сьогодні вони з Олексієм мали відсвяткувати своє одруження. Розписалися вони ще в середу, оскільки найближчих дат до суботи не було, тож свято вирішили перенести на вихідні, щоб усі друзі могли бути присутні. Друзі Олексія, слід зауважити. Адже в Олі була лише одна подруга — Надя, але вона цього дня працювала на зміні. Проте Надя вже привітала молодят після розпису в РАЦСі, подарувала подарунок і побажала їм щастя, після чого поспішила на роботу.
Оля та Надя були найкращими подругами ще з дитячого садка. Потім разом пішли до однієї школи, навчалися в одному класі та разом вступили до інституту. На другому курсі Оля втратила маму через важку хворобу, а вітчим, одразу після її смерті, зізнався, що вже давно має іншу сім’ю і пішов. Оля важко переживала самотність, і Надя в ті складні дні буквально переселилася до неї. Вона готувала їжу, годувала Олю, як дитину, виводила її на прогулянки та переконувала продовжити навчання.
Одного разу під час прогулянки в парку вони зустріли Олексія Мельника, колишнього однокласника. Він у школі користувався великою популярністю серед дівчат, і Оля з Надею теж не стали винятком. Олексій тоді пропонував Наді дружбу, але вона відмовила.
– Ти що, не розумна?! – здивувалася Оля. – Інші тільки мріяли про це, а ти відмовила!
– По-перше, я не хочу сваритися з тобою, а це обов’язково трапиться, якщо я почну зустрічатися з Мельником. А по-друге, хоч він мені й подобається зовні, всередині він зовсім інший. Він завжди шукає свою вигоду. Не думаю, що він вибрав мене просто так. Мій тато часто їздить за кордон, тож йому цікаво з мною саме через це. Ні, така партія мені не підходить.
Олексій недовго переслідував Надю, а потім переключився на Таню Бондаренко. Та радо прийняла його пропозицію й навіть почала вирішувати за нього всі завдання. Проте після випускних іспитів він відкрито заявив, що його цікавила лише допомога з навчанням, і кинув Таню перед усіма.
– Бачиш, що я мала на увазі? – шепнула тоді Надя Олі, дивлячись услід Танині, яка бігла зі сльозами на очах. – А ти не вірила.
Тепер Олексій стояв перед ними – змужнілий і серйозний, але Наді здалося, що його серйозність була награною. Він не зводив очей з Олі.
– Олю, чув про твоє горе. Співчуваю! Я знаю, як це — втрачати близьких. Пам’ятаєш, у сьомому класі я втратив батька, – сказав він із непідробним співчуттям.
Оля кивнула, ледь стримуючи сльози. Олексій поклав руку їй на плече й додав:
– Тримайся, все буде добре.
Після цих слів він пішов у свої справи, а Оля з Надею продовжили прогулянку.
– Якийсь він слизький, – сказала Надя, пересмикнувши плечима. – Красень, звісно, але що з того? Через зовнішність дівчата втрачають голову, а потім шкодують. Подивись на Таню. І не тільки вона. Кажуть, Дарина через нього школу кинула в десятому класі. Подробиць ніхто не знає, але, думаю, він і до цього приклав руку.
Після тієї зустрічі з Олексієм їхні шляхи кілька разів перетиналися. Спочатку випадково зустріли його на зупинці, коли він стояв біля кіоску з журналами. Побачивши їх, він широко усміхнувся і привітався, мовляв, давно не бачив, та невимушено кинув кілька компліментів, особливо Олі: «Ти прямо розквітла. Дівчата зі школи навіть близько не стояли».
Іншим разом вони побачили його біля кінотеатру. Він був у компанії хлопців, але, побачивши Олю, його очі засвітилися, і він тут же залишив їх, щоб привітатися з нею. Знову не обійшлося без компліментів і натяків на те, що вона найкраща серед усіх. Олі було приємно отримувати таку увагу, хоча вона й трохи соромилася.
Надя щоразу скептично підтискала губи, але Оля не звертала на це уваги. Їй здавалося, що подруга просто не розуміє того, що бачить вона.
Згодом Олексій почав «випадково» зустрічати Олю, коли вона була одна. Він завжди був привітний, поводився чемно та галантно.
– Ти ж знаєш, що я ще в школі був у тебе закоханий? – одного разу зізнався він.
Оля здивовано подивилася на нього:
– Ти? У мене? – засміялася вона. – Бути такого не може!
Проте Олексій пояснив, що хвилювався поруч із нею і через це тримався на відстані. Олі його слова запали в душу. Вона почала вірити, що, можливо, він справді змінився і що його почуття до неї щирі.
З того часу Олексій став її центром уваги. Надя ж бачила, що Оля закохалася, і всі її спроби відмовити подругу були марними.
Коли Олексій зробив Олі пропозицію, вона не змогла відмовитися. І ось тепер вона готувалася до їхнього весілля.
Вечірка минула, але Оля відчувала себе чужою серед гостей Олексія. Їй бракувало подруги, і гіркота від того, що Надя не була поряд у цей важливий для неї день, не покидала її.
Після весілля Оля намагалася повернутися до звичного життя, але Олексій почав контролювати її дедалі більше. Він відмовляв її від роботи, вимагав, щоб вона менше спілкувалася з Надею, а потім взагалі сказав, що Надя нібито зізналася йому в коханні й просила не одружуватися з Олею.
Оля не могла в це повірити, але все ж віддалилася від подруги, припинила спілкування з нею, заблокувала її в телефоні.
З часом Оля відчула, що її життя стало одноманітним і порожнім. Вона більше не могла знайти радості у відносинах із чоловіком. І коли Олексій запросив її на романтичний вечір за містом, вона погодилася, сподіваючись, що це допоможе відновити їхні стосунки.
Однак усе пішло не за планом. Вони заїхали в якусь глушину, і Оля знепритомніла після випитого чаю. Прокинулася