Діану завжди дратували жебраки на вулицях. Вона не могла зрозуміти, чому вони не шукають роботу, щоб не доводилося просити допомоги в інших. Сьогодні в неї був поганий день: вона спізнилася на автобус, потім на роботу, а начальник її вичитав. До того ж, ці жебраки постійно траплялися на шляху, просячи гроші. Повернувшись додому, вона вирішила розслабитися – увімкнула улюблений фільм, взяла солодощі й сіла перед телевізором. Та раптом вона відчула присутність когось поруч. Піднявши погляд, Діана чітко побачила свого покійного дідуся, якого не стало три роки тому.
Вона була на його похороні й таємно поклала в його руку листок гербарію, адже з дитинства любила збирати такі листочки, а дідусь завжди підтримував її захоплення. Від раптового бачення сльози навернулися їй на очі. Це могло означати тільки одне – дідусь був незадоволений нею.
— Онучко, я не такого виховання тобі давав. Не варто засуджувати інших, не знаючи їхніх обставин. У кожного своя доля, свої причини, – сказав він і зник.
На столі поруч Діана побачила листочок гербарію, а за мить прокинулася. Спочатку вона подумала, що все це було сном, але, побачивши той самий листок біля себе, зрозуміла: дідусь дійсно приходив. Його візит мав важливу мету – змінити її ставлення до людей, які опинилися у важких життєвих обставинах.
З того дня Діана почала ставитися до жебраків з розумінням і навіть допомагати їм. Вона більше не дивилася на них з осудом, а бачила в них людей, чиє життя склалося інакше. Вона давала їм трохи грошей, а вони дякували і бажали їй добра. Від цього її серце наповнювалося теплом і спокоєм.
Місяць по тому дідусь знову з’явився в її снах і забрав той листочок. Це означало, що він пробачив Діані й побачив у ній людину, яку сам виховав.