Наш єдиний син нас здивував своїм бажанням одружитися – йому всього 22 роки. Однак, ми з чоловіком вирішили не заперечувати, адже самі теж одружилися досить молодими. Мені тоді було 19, а чоловікові щойно виповнилося 22. Мабуть, така доля. Тим більше, наречена нам подобалася: Мар’янка навчалася разом із сином в університеті. Коли ми усвідомили, що рішення остаточне, почали готуватися до весілля. Оскільки Віктор – наш єдиний син, ми вирішили, що треба організувати йому справжнє свято. Ми з чоловіком вирушили до батьків Мар’яни, щоб познайомитися з майбутньою родиною.
Про наречену ми знали небагато, бачили її кілька разів із сином. Вона розповідала, що живе з мамою в селі, неподалік від нашого міста. Ми домовилися про зустріч і поїхали свататися. Чоловік купив квіти, я спекла торт, і ми вирушили знайомитися. Перше, що вразило нас після приїзду, був надзвичайно чистий і доглянутий двір.
Сам будинок, хоч і старенький, також був у відмінному стані. Нас зустріла майбутня сваха Олена, яка відразу нам сподобалася – приємна та красива жінка. Вона запросила нас до столу, і частування було смачним – було видно, що вона готувалася. Ми гарно посиділи, Олена виявилася чудовою господинею, але про весілля домовитися не вдалося. Справа в тому, що сваха відразу попередила, що в них немає коштів на святкування. Мар’яна почувалася дуже ніяково, а наш син був засмучений, адже весілля він хотів не для себе, а тому що знав, як Мар’янка мріє про це свято.
Ми з чоловіком вирішили організувати весілля за власний кошт і сказали синові, що все буде як слід. Ми домовилися зі свахою, що вона запросить своїх важливих гостей, а подарунки в конвертах підуть на оплату їх столів у ресторані. Спочатку Олена вагалася, але врешті-решт погодилася.
За кілька днів до весілля до нас прийшла сваха з грошима, які вона взяла в кредит, бо не могла дозволити собі таке свято. Ми переконували її повернути гроші в банк, адже бачили, як вони з донькою скромно живуть. Проте Олена відмовилася, і весілля пройшло на славу. Діти були задоволені, а ми ще більше вразилися свасі, яка на весіллі виглядала надзвичайно – елегантна зачіска, макіяж і гарна сукня.
На святі був і молодший брат мого чоловіка, Василь, якому 46. Він давно розлучений і живе в Польщі, але приїхав на весілля племінника. Весь вечір Василь спостерігав за Оленою, а після свята оголосив, що залишиться ще трохи в Україні. Здогадувалася я, чому. Невдовзі ми знову їхали в село – цього разу свататися вже до Олени. У Василя з Оленою все склалося добре, вони одружилися і через кілька місяців переїхали до Польщі. Так моя сваха стала ще й родичкою. Вона заслуговує на щастя.