Нещодавно я стала свідком надзвичайно цікавої ситуації в супермаркеті, яка викликала у мене бажання аплодувати одній жінці стоячи. Я зайшла до магазину за продуктами, і біля каси переді мною в черзі стояла молода мама з сином і літня пані.
Молода жінка купила небагато: молоко, кілька яблук, йогурт, гречку та хліб. Вона спакувала покупки у два пакети й передала їх синові. Хлопчик, на вигляд семи чи восьми років, тримав пакети, і, здається, це не дуже сподобалося літній жінці.
Очевидно, вона сподівалася, що мама забере пакети у дитини після того, як розрахується. Але цього не сталося. Тоді літня жінка голосно обурилася:
— Ви точно мати? Рідна мама ніколи б так не вчинила! Мабуть, ви мачуха. Як можна так з дитиною? Сама йде з порожніми руками, а хлопчик тягне все за неї! Совісті у вас немає! Це просто неприпустимо!
Слухаючи ці слова, я відчула незручність. Не люблю конфліктів, а тим більше, коли хтось втручається у чужі справи. Тим паче, діти цієї жінки її ніяк не стосувалися. Однак молода мама зовсім не розгубилася і спокійно відповіла:
— Вибачте, але я виховую сина, який у майбутньому зможе допомогти вам донести важкі пакети, провести вас через дорогу, відкрити перед вами двері чи поступитися місцем. Я хочу, щоб він виріс джентльменом, навіть якщо зараз це не в моді. Тому, будь ласка, не заважайте мені його виховувати.
Її відповідь була настільки впевненою і гідною, що я мало не заплескала в долоні прямо там.