Маю знайому, яка вийшла заміж у 20 років із великої любові. Вони з чоловіком почали зустрічатися ще в школі, з’їхалися у 18, а через два роки зіграли весілля. Незабаром Лера завагітніла. Однак їхнє кохання зруйнувалося через чотири роки, коли Лера дізналася, що чоловік їй зраджує. Вони розлучилися.
Квартира, в якій вони жили, була куплена до весілля. Більшу частину грошей подарували батьки чоловіка, решту внесли батьки Лери. Проте житло оформили на свекра. Звісно, після розлучення Лера залишилася ні з чим. Вона з дитиною змушена була повернутися до батьківського дому.
Лера взялася за роботу і почала старанно збирати гроші. Вона змогла придбати однокімнатну квартиру лише тоді, коли її син навчався у сьомому класі. Квартира була в дуже поганому стані, але за два роки Лера зробила там капітальний ремонт і, погасивши кредит, почала мріяти про двокімнатне житло. Однушку вона планувала залишити синові, як старт, а для себе придбати більшу квартиру.
Згодом Лера зустріла чоловіка, Андрія. Він був розлученим, мав двох дітей і платив аліменти, заробляючи менше, ніж Лера. Її син добре порозумівся з ним: вони разом ходили в спортзал і дивилися футбол.
Лера продовжувала відкладати гроші. Їй було вже 40, і вона не прагнула вдруге йти в РАЦС. Її влаштовували стосунки без офіційного шлюбу. Але все змінилося, коли помер дідусь Лери. Він залишив простору двокімнатну квартиру в центрі міста, поділивши її між Лерою та її матір’ю.
Мати запропонувала продати квартиру, щоб Лера могла використати свою частку й накопичені гроші для придбання нового, більшого житла. Лера погодилася: це було гарне рішення. Вона планувала переїхати в нову квартиру, а свою однушку здати в оренду, поки син ще не одружений.
Але як тільки Лера почала діяти, Андрій несподівано «згадав», що хоче узаконити їхні стосунки. Він наполягав, що квартиру слід купувати вже після реєстрації шлюбу, адже він також міг би вкластися в ремонт або зробити його власноруч.
— Мені 44 роки, — спокійно відповіла Лера, — і я мрію не про білу сукню, а про онуків. Мене все влаштовує, і я вже домовилася з ремонтною бригадою. Грошей мені вистачає.
Вона не хотіла ображати Андрія, але чудово розуміла, що він ледь справляється з виплатою аліментів і витрачає більшу частину свого доходу на себе. Лише іноді купував продукти для дому. Претендувати на її квартиру він не мав підстав.
Між ними все ж виникла сварка. Андрій назвав Леру меркантильною, заявивши, що він стільки для неї робить, а вона цього не цінує.
— Колись я була молодою та наївною, залишилася без квартири. Але вдруге такої помилки не повторю, — твердо сказала Лера, обриваючи всі його спроби вплинути на її рішення.