Сім’я, що складалася з Андрія та Юлії, святкувала п’ятиріччя своєї донечки Аліни. Щаслива і безтурботна дівчинка весело гралася з друзями, запрошеними на свято, а її батьки із захопленням спостерігали за своєю маленькою принцесою. Життя Андрія і Юлії здавалося ідеальним.
Андрій — працьовитий чоловік, виходець із села, сирота, який втратив батьків у автокатастрофі. Юлія — донька заможних та освічених батьків, які не схвалювали вибір своєї доньки. Їхня зустріч була випадковою: Андрій зайшов до офісу, де працювала Юля, щоб дізнатися про роботу. Їхні погляди зустрілися, і між ними, ніби блискавка, спалахнуло кохання з першого погляду. Відтоді вони не розлучалися.
Однак із часом пристрасть згасла, і подружжя почало усвідомлювати, наскільки вони різні. Юлія любила світські заходи і почувалася там, як у своїй стихії, тоді як Андрій уникав їх, віддаючи перевагу прогулянкам із донькою. Це призвело до частих сварок, які лякали Аліну. Юлія стала повертатися зі своїх заходів лише під ранок, що ще більше розпалювало конфлікти. Врешті-решт обидва зрозуміли, що розлучення — єдиний вихід.
Коли суд віддав опіку над Аліною Юлії, Андрій відчував, що не зможе розлучитися з донькою. Прийшовши попрощатися, він почув, як Аліна, обійнявши його, благала не залишати її. Андрій, довго не роздумуючи, запитав пошепки, чи хоче вона піти з ним. Дівчинка кивнула, і, не гаючи часу, він вирішив викрасти її.
Піднявши доньку на руки, Андрій швидко вибіг із квартири. Біг довго, доки не зупинив першу машину, а потім пересіли в іншу, щоб заїхати ще далі. Куди вони прямують і як будуть жити — він не думав, але повернення назад не було. Аліна мовчала, міцно обіймаючи тата за шию.
Юлія помітила зникнення доньки лише ввечері. Поліція спочатку не сприйняла це серйозно, пояснивши, що дитину забрав рідний батько. Тільки на третій день було зареєстровано заяву про викрадення. Бабуся і дідусь постійно приходили до поліції, намагаючись дізнатися хоч якісь новини.
Юлія тим часом, поринувши у свої розваги, не помітила, як стала залежною від наркотиків. Її батьки намагалися врятувати доньку, але було вже надто пізно. Юлію знайшли мертвою в одному зі скверів.
Андрій із Аліною оселилися у невеликому містечку. Він швидко знайшов роботу, винайняв квартиру і влаштував доньку в дитячий садок. Життя потроху налагоджувалося. Про смерть Юлії Андрій дізнався із новин. Це вразило його, і він навіть пошкодував, що не зміг бути поруч, щоб, можливо, запобігти трагедії.
Через деякий час Аліна почала говорити, що сумує за бабусею і дідусем. Андрій вирішив відвезти доньку до них. Їхня поява викликала і радість, і сльози, і навіть образи за довгу розлуку. Спочатку бабуся й дідусь хотіли залишити Аліну собі, але її слова: «Я без тата не залишуся» змусили їх переглянути своє рішення.
Усі разом вони вирішили, що Андрій із Аліною залишаться жити з батьками Юлії. З часом бабуся й дідусь зрозуміли, що Андрій — добра і порядна людина, яка стала справжньою опорою для родини. Вони жалкували, що не побачили цього раніше, адже тоді, можливо, їхня донька була б жива.