Взимку до моєї свекрухи приїжджає якась тітка, яка планує з нами залишитися до тепла. Ми з чоловіком ще толком не розуміємо, хто вона їй, але вона нам не подобається. Мене і не хвилює, ким вона доводиться свекрусі. Справа в тому, що я не хочу, щоб у моєму домі ходила якась незнайома тітка. І не важливо, що це будинок чоловіка. Мені вона все одно не подобається. Я не хочу, щоб будинок перетворився в гуртожиток. Ви не подумайте нічого поганого. Я гостинна людина. Якщо вона хоче заскочити в гості на годинку — так, будь ласка, але з валізою на пів року, а то і більше — мені така перспектива не до душі. І в добавок, коли вона до нас приїжджає, свекруха починає косо на мене дивитися, відчувається, що я їх постійна тема обговорення. Свекруха про неї розповідала.
Влітку вона живе в своєму будинку. Із зручностей там тільки грубка в будинку. Решту зручностей у неї практично немає. У неї все дорого коштує, вона не може собі багато чого дозволити. А знаєте, що найбільше мене вражає? Її дочка живе в приватному двоповерховому будинку з усіма зручностями і з новеньким ремонтом. Вона каже, що не хоче поїхати до дочки, щоб не плутатися під ногами, не заважати родині. А у нас, мабуть, таких пр облем немає. Раніше тут жили тільки Діма (мій чоловік), Фая (зовиця) і свекруха, а зараз і я з дітьми приєдналася. І я буду наполягати на своєму, поки ми з Дімою не переїду в свій будинок. Ремонт в квартирі майже закінчений. В останній раз, коли була у них, просила, благала доробити швидше.
Я понила, розповіла ситуацію. У цій історії їм найбільше сподобалися домашні пиріжки, які я їм спекла, пообіцяли працювати старанніше. Справа дійшла до того, що ми купили їм розкладачки і попросили жити пару днів у нас, щоб не витрачати часу і грошей на дорогу і швидше доробити ремонт. Ці ж розкладачки ми подарували їм. Діма, якого спочатку це питання мало турбувало (він же бував удома тільки вечорами, через роботу), теж відчув задушливу атмосферу в домі свекрухи і був готовий переїхати хоч в ту ж секунду. Я і валізи вже встигла зібрати. Ви не уявляєте. У будинку ні телевізор не можна було подивитися, ні просто базікати з чоловіком, ні ходити в домашньому одязі (в домашньому одязі я дозволяла собі ходити тільки перед домочадцями), ні навіть поговорити з чоловіком ввечері, сидячи на дивані, тому що наш гість спав на дивані з 9 вечора.
Свекруха знає про ремонт, знає що коли-небудь, через кілька років ми туди переїдемо, але до кінця не вірить, що так швидко все станеться. Але ми про все подбали. Ми домовилися з сусідом, що живе в будинку навпроти цього, щоб за додаткові гроші він приходив сюди і допомагав свекрусі в декількох справах: годувати собаку, погуляти з нею, стежити за порядком в будинку і на городі, допомагати їй з покупками. Моїй радості не було меж. Нам залишається всього тиждень до переїзду; я готова хоч не спати весь тиждень, аби він швидше пройшов. А свекрусі ми вирішили повідомити добру новину за день до переїзду.