Тетяна була єдиною дитиною у родині, тому батьки завжди підтримували її прагнення здобути вищу освіту. Вона старанно вчилася і на третьому курсі стала найкращою студенткою факультету. Її однокласник Іван також був родом з того ж села, і вони добре ладнали. Проте Тетяна залишалася зосередженою на навчанні, адже попереду було ще два роки до завершення університету. Під час літніх канікул, коли Таня повернулася додому, до неї на подвір’я прийшов незнайомий чоловік, і вона швидко зрозуміла, що це був батько Івана.
Попри те, що вона ніколи не бачила його особисто, Тетяна одразу впізнала його темно-сині очі з фотографій, які Іван їй показував. Чоловік попросив її вийти заміж за його сина, пояснюючи, що його дружина нещодавно померла, і йому потрібна допомога у вихованні маленької доньки Наталки. Тетяна була шокована і не знала, як відповісти. Батько Івана говорив щиро та відверто, описуючи труднощі, з якими вони зіткнулися, живучи у віддаленому селі. Тетяна вирішила не квапитися з рішенням і повернулася до навчання.
Проте думка про пропозицію не давала їй спокою, і невдовзі вона вирішила поїхати до Івана та провести літо разом з його сім’єю. Іван був радісний її приїзду, не підозрюючи про розмову між Тетяною і його батьком. З часом вона зблизилася з Наталкою і зрозуміла, що її почуття до Івана стали глибшими. Восени вони одружилися, і Наталка з радістю прийняла Тетяну як свою нову маму.
Тетяна залишилася у селі на канікули, а згодом прожила там двадцять років, жодного разу не шкодуючи про свій вибір. Вона стала невід’ємною частиною родини, а Наталка завжди називала її мамою. Незважаючи на виклики життя у віддаленому місці, Тетяна знайшла своє щастя поруч з Іваном та його родиною.