Маленький хлопчик стояв босоніж перед магазином на Бродвеї, здригався від холоду і сумно вдивлявся у вітрину. Повз нього проходило багато людей, не звертаючи уваги на його стан, доки не підійшла одна жінка. Вона зупинилася біля хлопчика і запитала: «Чому ти так уважно дивишся на це вікно, малий?» Хлопчик відповів: «Я просив Бога про нову пару взуття». Жінка взяла його за руку і повела до магазину, попросивши продавця принести шість пар шкарпеток для хлопчика.
Потім вона запитала, чи можуть їй надати тазик з водою і рушник. Продавець відгукнувся на її прохання і швидко приніс усе необхідне. Вона відвела хлопчика в затишний куточок магазину, зняла рукавички, опустилася навколішки і дбайливо вимила його ніжки, після чого витерла їх рушником. Повернувся продавець зі шкарпетками, і жінка наділа їх на ноги хлопчика, а потім купила для нього пару нових туфель. Вона також поклала решту шкарпеток у пакет і простягнула їх йому. Погладивши хлопчика по голові, вона усміхнулася: «Сподіваюся, тепер тобі стало тепліше, малий?»
Коли жінка розвернулася, щоб піти, хлопчик, схвильований і зворушений, узяв її за руку і запитав зі сльозами в очах: «Ви — дружина Бога?» Часто ми шукаємо Бога десь далеко, але насправді Він є в кожному з нас.