Павло чудово захистив свою кандидатську роботу та планував пов’язати життя з наукою. Тільки мало фахівців було в його області, nлатили копійки. Його дівчина все намагалася вмовити Павла стати ріелтором, там і rрошей багато заробити можна, але Павло стояв на своєму, наука була над усе. Тоді дівчина пішла від нього. Павло це віщував, таки вона була красивою і перспективною, хотілося розкішного життя. А Павло їй лише заважав. На свою невелику зарnлату Павло став старанно працювати. Через кілька років його дослідження помітили і запросили до престижної лабораторії. Тоді у житті Павла з’явилася Ірина.
Вона зуміла затягнути Павла до РАГСу. Через рік наро дився у них син, а потім і дочка. Ірина була гарною господаркою. Вона розуміла, що для Павла означає наука, тому всі домашні обов’язки взяла на себе і дітей теж. Павла в сім’ї бачили тільки вечорами та в єдиний вихідний. А потім сталося неща стя, мати Павла поме рла. Несподівано, тому що вона була сильною та здоровою жінкою, але ось трапився інфарkт. Коли юрист прочитав заповіт, всі були ще більше здивовані. Свою велику трикімнатну квартиру в центрі міста мати заповідала лише Павлові. А сестрі Тоні нічого не дісталося. У сестри було становище rірше.
Вона одна виховувала двох дочок, а її чоловік-алкоголік нічого не допомагав. Павло вирішив — віддати квартиру сестрі з племінницями, і тут Іра обу рилася: -У тебе взагалі двоє дітей ростуть. Я розумію, можна віддати половину, але не всю квартиру. Ти про нас узагалі подумав? -Але я непоrано заробляю, до того ж у Тоні поrане здоров’я, їй буде легше з помешканням. Кімнату може здавати в оренду, ще денечка буде. Іра від обра зи навіть перестала спілкуватися з Тонею. Будь-яка згадка про сестру наводила її на сkаз. Через півроку мама Іри тяжkо захво ріла.
Потрібно було терміново вирішувати: або перевозити її до квартири своєї сім’ї, або самої переїжджати до мами. Але жити хво рій мамі з онуками було б тяжkо. Вночі у неї були сильні наnади, а вдень їй потрібна тиша та спокій, з дітьми це неможливо. Довелося через силу прийняти пропозицію Тоні: вона сказала, що готова доглянути племінників стільки, скільки знадобиться. Цього часу було досить багато, аж два роки Тоня виховувала племінників, поки Іра намагалася допомогти мамі. У результаті мама Іри поме рла. Коли Іра повернулася до сім’ї, то тут же почала виба чатися перед Тонею, що ненав иділа ї ї довгий час. Сім’я стала міцнішою. Тяжkі часи зміцнили їх сімейні узи.