У старого на очах виступили сльози. Він вийшов з машини, низько вклонився і сказав: «Дякую тобі, синку». Після цього повільно пішов до свого старенького будинку, витираючи сльози рукою. Зазвичай на цьому місці, біля автобусної зупинки, стоять таксисти. Я зупинився там, щоб не стояти з увімкненою аварійкою на дорозі, адже дзвінок був важливий. Розмова тривала буквально хвилину, і за цей час до мене підійшов сухенький дідок у піджаку та з краваткою. Він важко переставляв ноги, підійшов до мого вікна і несміливо постукав, навіть скоріше пошкрябав. Я опустив вікно, і дід тихо запитав: «Синку, ти не таксист?»
Я закінчив розмову по телефону й відповів: «Ні, батьку, я не таксист. Вам куди треба?»
— Та мені недалеко, кілометрів три.
— Сідайте, батьку, підвезу.
Він сів на переднє сидіння, і ми поїхали. Дід важко дихав — він був дуже старий. Розповів, що щодня їздить до поліклініки на маршрутці, віддаючи за це по 18 гривень. Кожен день — 18 гривень. Сьогодні в поліклініці затримали, і він запізнився на свою маршрутку. Чекати наступну довго, а пішки йти він уже не може. Я слухав його і не знав, що сказати цьому сухенькому дідові. Лише питав дорогу. Ми під’їхали до кінця вулиці, де стояв його маленький будинок із похиленим дахом, майже непомітний між котеджами.
— Ну ось, синку, приїхали, тут розвертайся, — сказав він і поліз у сумку за гаманцем.
— Ні, батьку, я не візьму з вас грошей. Ви вже за життя все оплатили.
Тоді у старого на очах знову виступили сльози. Він вийшов із машини, вклонився і сказав: «Дякую тобі, синку». А я, здоровий 47-річний чоловік, сидів із грудкою в горлі, дивився йому вслід і думав. Наша країна може пишатися перемогами в чемпіонатах і на Євробаченні, на олімпіадах. Але вона не може бути по-справжньому здоровою, якщо не дбає про своїх пенсіонерів. І я розумів, що це я мав кланятися цьому дідові. Мені стало соромно за нашу спільну Батьківщину. Саме за це — соромно.
Люди, просто допомагайте їм, чим зможете: копійчиною, поступіться чергою в поліклініці, підвезіть до дому, переведіть через дорогу… Миру вам, друзі!