У мене двоє синів. Виховувала їх одна, тому що чоловіка одного разу не стало. Я працювала на двох роботах, щоб забезпечити нас і вчасно оплачувати всі рахунки. Робила все можливе, щоб мої діти ні в чому не мали потреби. Протягом багатьох років збирала гроші на університет для них. Старший син здобув освіту журналіста, а молодший готувався вступати до університету. Сашко, молодший син, був відмінником, і я сподівалася, що він вступить на бюджетне місце.
Одного разу старший син прийшов додому і повідомив, що одружується. Я була щаслива, адже йому вже було 27 років, і він зустрічався зі своєю дівчиною три роки. Він попросив ключі від бабусиної квартири, яка дісталася мені після смерті мами. Я відремонтувала її з наміром здати в оренду, щоб мати гроші на навчання молодшого сина.
– Мамо, можна ми поживемо в бабусиній квартирі, поки накопичимо на перший внесок для іпотеки? – запитав старший син.
Я погодилася і віддала йому ключі. Вони почали там жити, а я сподівалася, що Сашко вступить на бюджет самостійно. Ми рідко бачилися, спілкувалися переважно телефоном. Все було добре, доки не прийшли результати вступних іспитів: молодший син не зміг вступити на бюджет у той університет, який мріяв, і йому довелося обрати інший. Він звинувачував старшого брата, бо через нього я не змогла оплатити навчання в його улюбленому закладі. Їхні стосунки почали псуватися.
Пізніше старший син розлучився, взяв квартиру в іпотеку і з’їхав від дружини. Коли я зайшла до бабусиної квартири після їхнього розлучення, побачила, що вона була у жахливому стані. Довелося робити ще один ремонт, знову за свій рахунок. Це коштувало чималих грошей, але після ремонту я здала квартиру квартирантам і почала отримувати стабільний дохід.
Якось прийшов молодший син і сказав, що теж одружується, і попросив ключі від бабусиної квартири. Я пояснила йому, що зараз там живуть інші люди, і вигнати їх я не можу, адже у нас підписаний договір оренди.
– Сину, там зараз живуть квартиранти, і я не можу їх виселити. Та й після тієї історії я боюся, що доведеться знову робити ремонт, – спробувала я пояснити.
Молодший син образився і вирішив жити з дружиною в орендованій квартирі. Старший теж образився через сварку щодо стану квартири. У підсумку виявилося, що я винна перед обома синами.