Моя подруга Ліля перед своїм весіллям організувала дівич-вечір у нічному клубі. Після закінчення свята було вже пізно. Я подзвонила чоловікові, щоб повідомити, що залишуся ночувати у Лілі. Додому я повернулася рано-вранці, з єдиним бажанням – прийняти ванну та відпочити. Але вдома мене чекала несподіванка: на кухні сиділа Маргарита, сестра мого чоловіка.
У нас із Євгеном не могло бути дітей, і це було через його проблему. Ми вирішили не розповідати про це його матері, адже це наша особиста справа, яку маємо вирішувати лише вдвох. Однак свекруха та інші родичі чоловіка завжди вважали, що проблема у мені, й не соромилися мене звинувачувати. Я давно звикла до таких обвинувачень і не звертала уваги. Ми з Євгеном жили окремо у моїй квартирі, яку я купила до нашого шлюбу. Проте свекруха постійно наполягала, щоб ми віддали мою квартиру Маргариті, а самі взяли житло в іпотеку. Так вважала не лише вона, а й уся їхня родина.
Коли я повернулася додому після дівич-вечора, Маргарита сиділа на кухні й плакала. Я привіталася з нею та пішла у ванну. Після душу чоловік підійшов до мене й попросив, щоб я була ввічливою до його сестри, адже у неї трапилося горе. Я підійшла до Маргарити та спитала, що сталося. Вона розповіла, що чекає на дитину, а її мати вигнала її з дому, бо не захотіла приймати позашлюбного онука. Маргарита попросила допомоги й притулку. Я запропонувала їй тимчасово залишитися з нами. У нас із чоловіком простора квартира, і місця вистачало для всіх.
Наступного дня, коли я йшла у ванну, згадала, що забула шпильку для волосся, і повернулася. Саме тоді я почула, як Маргарита розмовляла по телефону зі своєю матір’ю.
– Мамо, не хвилюйся, вона повірила, що я вагітна. Усе йде за планом: я їх розведу, брат знайде іншу жінку, яка народить йому дитину. А квартиру ми собі заберемо. Не залишуся без даху над головою, – сказала вона.
Я ледве стрималася, щоб не увірватися на кухню та не висловити їй усе, що думаю. Але вирішила почекати. Увечері, коли ми всі зібралися на кухні, я попросила Маргариту розповісти про її «цікавий стан». Вона почала повторювати вигадану історію, але я її перебила й сказала, що чула її розмову телефоном. Чоловік зрозумів, що сестра з матір’ю намагалися нас розлучити, і вигнав Маргариту з нашої квартири.
Після цього я зателефонувала свекрусі й запросила її до нас додому. Щоб вона погодилася прийти, сказала, що йтиметься про квартиру. Коли вона прийшла, я показала їй медичний висновок лікарів, у якому чітко зазначалося, що її син не може мати дітей. Свекруха не повірила. Тоді я висловила їй усе, що накопичилося за ці роки. Я попередила, що більше не хочу її бачити в нашому домі, і сказала чоловікові, що він має припинити спілкуватися зі своїми родичами, інакше я піду. Також я наголосила, щоб вони більше не звинувачували мене у тому, що в нас немає дітей, бо наступного разу я розповім усій родині правду про проблему Євгена. Свекруха мовчки пішла, і після цього ані вона, ані родичі чоловіка нас більше не турбували.
Ми звернулися до фахівців, і через рік я народила здорового синочка. Наша сім’я стала ще щасливішою. Згодом свекруха спробувала відновити стосунки, але чоловік їй відмовив. А через два роки сталося диво – я змогла самостійно завагітніти й народила донечку. Наше життя стало ще кращим. Що ж до Маргарити, то після її одруження вона дізналася, що не зможе мати дітей. Але це вже її проблема – вона мала думати раніше, перш ніж гратися з такими речами.