Здавалося, я була щасливою у шлюбі. Але тривало це недовго — чоловік мене покинув. Забрав усі наші заощадження на житло й просто зник. Я залишилася сама в орендованій квартирі з шестимісячною донькою на руках. І тоді, на моє здивування, першою про все дізналася свекруха. Вона негайно приїхала до мене. Я була впевнена, що вона буде сварити мене, адже наші стосунки не складалися. Та щойно вона переступила поріг, її слова мене вразили:
— Збирай речі, ти з онукою переїжджаєш до мене.
Я спробувала відмовитися, адже між нами завжди були конфлікти, образи й закиди. Але вона наполягала.
— Ви ж мені не чужі, — сказала вона й обережно взяла доньку на руки. — Ходімо, моя маленька. Ти тепер житимеш із бабусею. Бабуся казки тобі розповідатиме, заплітатиме кіски й гулятиме з тобою.
Я швидко зібрала речі, й того ж вечора ми переїхали до свекрухи. Вона звільнила для нас найбільшу кімнату у своїй квартирі, сама перебралася до меншої.
— Дитині потрібно більше місця, скоро повзатиме по всій квартирі, — пояснила вона.
На вечерю приготувала дієтичні страви, подбала навіть про дитяче харчування. Її увага і турбота були настільки несподіваними, що я не стримала сліз.
— Все буде гаразд, доню, не плач. Я сама виховувала Миколу, твого чоловіка, коли його батько покинув нас. Не дозволю, щоб моя внучка росла без підтримки.
З того часу наше життя з донькою змінилося. Ми жили у свекрухи кілька років, поки я не стала на ноги. Вона була нашою підтримкою і справжньою мамою.
Одного дня, коли доньці виповнився рік, на порозі з’явився мій чоловік із новою пасією. Вони просилися пожити у квартирі свекрухи. Я боялася, що нас із донькою попросять піти. Але Людмила Анатоліївна твердо відповіла:
— Забирайтеся! Ви залишили дружину й дитину без копійки, а тепер хочете тут жити? Не буде цього.
Ці слова назавжди змінили моє ставлення до свекрухи. Вона стала для мене другою мамою. Ми прожили разом ще сім років, поки я не вийшла вдруге заміж за чоловіка, який любить мою доньку, як рідну. На моєму весіллі Людмила Анатоліївна займала почесне місце мами нареченої.
Тепер у мене вже двоє дітей, і наша сім’я щаслива. Але я завжди буду вдячна свекрусі за її доброту, підтримку й любов, які вона подарувала мені й моїй донечці. Вона стала для нас справжнім ангелом-охоронцем.