Ця історія трапилася двадцять років тому. Тоді ми з чоловіком перебували в дуже скрутному становищі, а до того ж у нас була маленька донька, Соня, якій щойно виповнився рік. Грошей катастрофічно не вистачало: я була у декретній відпустці, а чоловіку скоротили зарплату. Вийти на роботу я не могла, адже не було з ким залишити доньку, і до того ж вона часто хворіла.
Ми ледве зводили кінці з кінцями, рахували кожну копійку. Одного разу до нас постукала циганка. Поруч із нею стояв маленький хлопчик, на вигляд років чотирьох, який сором’язливо ховався за мамину спідницю. Жінка попросила щось поїсти. У нашому районі було чимало незаможних сімей, тож зустріти когось у пошуках допомоги не було дивиною.
Я пішла на кухню. У холодильнику майже нічого не було. На дальній полиці я знайшла дві маленькі баночки з варенням, трохи хліба та упаковку крупи. Я віддала циганці половину хліба та одну банку варення. Вона тепло подякувала, її очі заблищали:
— Бачу, вам теж нелегко, але ти не пошкодувала для мене їжі. Невдовзі у вас все налагодиться: гроші прийдуть, а дитина більше не хворітиме.
Циганка пішла, залишивши мене враженою. Найдивовижніше те, що її слова справдилися! Незабаром чоловіка підвищили на роботі, і фінансові проблеми зникли. А донька більше не хворіла.
Я ніколи не вірила в надприродне, але не можу пояснити, як це могло статися інакше.