У квартирі сусідки Олі вже давно панувало безладне життя. Після смерті її матері квартира перейшла до її дочки, Тані, яка тепер мешкала там із великою родиною. Вони жили весело, але тільки для себе. Щодня з квартири лунали п’яні співи, а закінчувалося все бійками. Сусіди неодноразово викликали дільничного, але навіть якщо сьогодні він міг заспокоїти мешканців, завтра все повторювалося знову. Останній випадок стосується Олі, у якої нещодавно народилася дочка. Усі розуміли, що іноді можна відсвяткувати, але в них свята тривали постійно, а стіни в хрущовках тонкі – все чути.
Того дня шум знову заполонив весь під’їзд. Оля, втомившись від безсонних ночей, розбудила свого чоловіка, який вже звик до галасу і спав спокійно, попросивши його стежити за маленькою донькою. «Бачить Бог, я хотіла як краще!» – сказала вона й вийшла в під’їзд з рішучістю. Спершу чемно постукала в двері, але зрозуміла, що її стуку не чути через гучну музику. Тоді почала дзвонити безперервно, доки їй не відчинила двері п’яна Таня, дочка покійної бабусі Люди.
– Що тобі треба? – ледве зв’язала слова Таня.
– Вимкніть музику і закінчуйте вже свою п’янку! – рішуче заявила Оля.
Таня спробувала зачинити двері, але Оля підставила ногу. Почалася сварка, і Таня, роздратована, полізла на Олю з кулаками. У пориві гніву Оля випадково зірвала з неї ланцюжок і вдарила по обличчю. Таня почала штовхати її в живіт, а Оля, у відповідь, схопила її за волосся і вирвала пасмо. Крики заполонили під’їзд, зібралися чоловіки та інші сусіди, щоб розборонити жінок. Викликали поліцію, а Оля зафіксувала побої. Сусіди не повірили Тані, адже їй, як хронічній алкоголічці, важко було здобути довіру, навіть попри відсутність свідків.
Зрештою, відповідальність не поніс ніхто, і хоча справа закінчилася нічим, п’яних гулянок відтоді більше не було.