Бабусю поховали, я отримав у спадок її квартиру і переїхав туди. Життя почало набирати обертів: став самостійним студентом, жив на свої заробітки, ремонтував техніку – монітори, телефони та інші дрібниці. Грошей вистачало на життя та оплату квартири, хоча часом батьки підкидали трохи. Бабусю я дуже любив, вона мене виховала, бо батьки часто були у відрядженнях. Її смерть стала несподіванкою для всіх – вона просто не прокинулася одного ранку, хоча ввечері була повна сил. Ніхто не встиг попрощатися, і це залишило певний відбиток на мені.
Живучи в бабусиній квартирі, я відчував її присутність, але проблеми почали з’являтися одна за одною. Спочатку я потрапив в аварію на старенькому Жигулі, який батьки подарували мені. Машину розбив, а рука постраждала так, що не міг більше працювати з дрібними деталями. Потім захворіла мама, і для її лікування потрібні були великі гроші. Тому я взяв академічну відпустку і пішов працювати комірником, але цього було недостатньо.
Тоді ми вирішили продати бабусину квартиру. Мені було шкода її втрачати, тому я пішов туди ввечері, сів посеред кімнати і почав говорити з бабусею – наче вона була поруч. Я розповідав їй, як складно стало, просив вибачення, що не можу зберегти її квартиру. Потім ліг спати.
Тієї ночі мені наснилася бабуся. Вона сиділа за старим столиком, який стояв у кутку під великою квіткою, і намагалася зрушити вазон, але у неї не виходило. Вона покликала мене на допомогу. Я підійшов, щоб допомогти, і прокинувся. Сон був дуже реалістичним, тому вранці я підійшов до столика, оглянув його, але нічого не побачив. На всяк випадок полив бабусину квітку.
Наступної ночі сон повторився: бабуся знову намагалася рухати квітку, поглядаючи на мене докірливо. Вранці я ще раз оглянув столик, але нічого не знайшов. На третю ніч сон був такий самий, але тепер квітка впала, горщик розбився, а бабуся посміхнулася. Я прокинувся і зрозумів, що треба діяти. Підійшов до столика, прибрав розбитий вазон і уважніше оглянув стільницю. Виявив, що в центрі було вставлено шматок іншої деревини. Я підчепив його ножем і знайшов отвір, що йшов у ніжку столика. Звідти випав мішечок з ювелірними прикрасами і золотими червінцями царських часів.
Продавши знайдені коштовності, грошей вистачило і на лікування мами, і на нову машину, а квартиру не довелося продавати. Тепер щоразу, як заходжу додому, вітаюся з бабусею і дякую їй за допомогу, якої вона мені надала навіть після свого відходу.