Все починалося дуже мило — викликане таксі підвезло щасливу пару молодят до будинку, де вони мали розпочати своє спільне життя. Під дверима квартири наречений взяв молоду на руки, щоб за звичаєм внести її до оселі. Але раптом з’ясувалося, що він забув відкрити двері. Опустивши наречену на підлогу, вони почали шукати ключі у кишенях піджака, але ключів там не виявилося. Придивившись, чоловік зрозумів, що це взагалі не його піджак, а піджак свідка. У ресторані було спекотно, і обидва — наречений та свідок — зняли піджаки й повісили їх на спинки стільців, а потім, мабуть, переплутали, коли збиралися.
Треба було якось потрапити до квартири. Наречений вирішив швидко збігати до свідка додому, тим більше, що він жив усього за кілька будинків. Наречена тим часом мала зачекати його в під’їзді. Сказавши це, він побіг, а дівчина залишилася чекати у весільній сукні.
Спочатку вона стояла, але потім втомилася й присіла на сходинки. З верхнього поверху почувся жалібний нявкіт, і з’явилося безпритульне кошеня. Побачивши дівчину, котик вирішив сісти їй на коліна. Наречена вже добряче замерзла, коли почула, що двері під’їзду відчиняються. Сподівалася, що це повернувся її чоловік з ключами, але виявилося, що це бездомний, який прийшов погрітися. Побачивши наречену, він зрадів, сказав, що це добрий знак, і запропонував їй випити, адже з собою була пляшка. Дівчина спершу відмовлялася, намагалася уникнути настирливого співрозмовника, але час минав, їй було холодно, не було ані грошей, ані телефону, й вона погодилася на невеликий ковток.
Так вони і сиділи — вона з котом на руках і бездомний, розмовляли про життя та ділили пляшку. Згодом навіть задрімали. Наречений повернувся лише під ранок.
Виявилося, що вдома друга він не застав — той подався з якоюсь дівчиною у клуб, бо на весіллі було недостатньо весело. Наречений позичив у його матері гроші на таксі й поїхав його шукати. Нарешті знайшов його у п’ятому за рахунком закладі, але якраз на початку бійки, до якої його друг примудрився втрутитися. У підсумку з’явилася поліція та забрала всіх учасників у відділення. Лише пів години тому його нарешті випустили, і ключі від квартири вже при ньому.
Широким жестом наречений відчинив двері та запросив молоду заходити. Вона міцніше притиснула до грудей кота, обережно відсунула від себе сонного бездомного і сказала: «Може, ти все-таки перенесеш нас через поріг?» Здивовано глянувши на неї, чоловік почув продовження: «Мене і кота, а його, — вказала вона на бездомного, — не треба.» Після нічних пригод вони відсипалися весь день. А котик залишився жити з ними і донині!