Дорога свекрухо, дякую вам за те, що подарували мені такого сина. Коли я бачила, як подруги знаходили своє кохання, виходили заміж і раділи спільним моментам, я теж мріяла про чоловіка і велику, щасливу родину. Уявляла, як ми поїдемо на море і будемо пірнати у хвилях, як придбаємо дачу і облаштуємо її за власним бажанням. І ось зустріла вашого сина. Спостерігала, як він дбайливо ставиться до вас, як з повагою про вас говорить, і думала: це чудово, він уміє поважати жінок. Я мріяла створити сім’ю з таким теплим і працьовитим чоловіком.
Що може бути краще? Дякую вам за те, що одного разу ви показали мені мою помилку. Так, він дбайливий і працьовитий, але лише для однієї жінки. І цією жінкою, на жаль, є не я. Ви виховали його так, щоб він завжди відгукувався на ваші потреби: привозив ліки та продукти, ремонтував шафи, чистив труби, коли потрібно, і цей список нескінченний. Але ви й не збиралися від цього відмовлятися. Ви якось сказали: «Як тобі не соромно просити чоловіка поїхати на дачу, коли він має синівський обов’язок перед матір’ю?»
«Мама завжди на першому місці, — ви додали, — і ти зрозумієш це, коли виросте твій син.» Але я зрозуміла це раніше, і на щастя. Він мчав до вас щоразу, як тільки ви просили, незалежно від погоди — дощ чи мороз. Завжди готовий усе зробити для вас, але не для мене. Дякую вам за те, що одного разу, коли він посеред ночі вирушив до вас через сварку з вашим чоловіком, я нарешті зрозуміла: його турбота завжди буде належати вам, бо його любов до вас безмежна і безроздільна. Так воно і залишиться.
Дякую і за всі ті переживання, коли я не відчувала його підтримки, навіть у найважчі моменти. Я сподівалася, що колись він просто обійме мене і скаже: «Ми все подолаємо разом». Але цього не сталося жодного разу. Можливо, тому, що в цей час він був поряд з іншою жінкою — з вами. Дякую за втому і гіркоту, які я відчувала ночами. Я зрозуміла, що головною жінкою у його житті залишаєтеся ви.
Я намагалася говорити з ним мирно, без криків і сварок, але це не принесло результатів. Дякую вам за те, що зрештою я побачила правду. Реальність відкрила очі: мені не потрібен чоловік, який закоханий у власну матір. Навіть якщо він добрий і турботливий. Мені потрібен чоловік, звичайний, але мій, з яким я відчуватиму себе потрібною.
Нехай він іноді забуде винести сміття чи посміється з мене, нехай у нього будуть свої недоліки, але зате він буде моїм повністю. Ось вона, справжня взаємна любов, про яку я мріяла. Дякую за те, що, зрозумівши все це, я пішла від вашого сина і зустріла свою людину. Того, про кого мріяла так довго. І як добре, що ми з вашим сином не встигли завести дитину.
Я не звинувачую вас або вашого сина. Це був цінний досвід, за який я щиро вдячна. Як добре, що я його зустріла, і як чудово, що відпустила. Передайте «привіт» вашому синові — впевнена, він десь поруч з вами. Нехай він також знайде своє щастя. Адже ми всі на нього заслуговуємо. Дякую! І прощавайте.
З повагою, ваша колишня невістка.